Задовгий день «Ч» (Зона поза часом)

ISBN: 9666631830
Класифікатор: Українська художня література. Проза
К-сть сторінок: 176

У світовій літературі існує багато текстів, де талановито й достовірно описано почуття ветеранів давніх і новітніх воєн. Чимало книжок створено й про потенційно найдовшу з битв — війну проти ворога з билинним ім’ям Чорнобиль. Автори їх здебільшого намагаються докладно змалювати технологію аварії та фізіологію її жертв, вирахувати справжніх винуватців катастрофи, яка продовжується й триватиме довічно. Відомий поет, перекладач, прозаїк та інженер (а після Чорнобильської катастрофи — головний інженер Управління будівництвом Чорнобильської атомної електростанції, ліквідатор наслідків аварії) Юрій Завгородній узявся за найважче — передати словами зростання непорозуміння між душевними друзями, з котрих (за рівних стартових умов) один знає, що скоро стане мертвим (і таки помирає), а другий не відає, чи сам надовго ще залишиться живим.

…Весна. Вирує святковий вечір у столиці України. Центральною вулицею блукає самотня людина, занурена в себе й наче відокремлена від святкової атмосфери. Поночі цей чоловік, на ім’я Северин, повертається додому. Там він не перестає згадувати загиблого товариша, читає його листи, намагаючись «якось порозумітися з потойбіччям...». Отакі головні декорації та сюжет цієї книжки.
Автор також майже не торкається теми глобального значення чорнобильської аварії й лише пунктирно прокреслює її екологічний зміст. Але якимось чином у книжці, яка цілком складається зі звернених до себе й померлого друга монологів головного героя, позбавлених хронологічної організованості, ремінісценцій та уривків ліричних віршів, — гуде неспинний фон Чорнобиля.

Ця книжка є роздумами над загальнолюдськими проблемами, візіями зболеної пам’яті, які не створюють цілісного епічного полотна, а намагаються змалювати давні події через окремі фраґменти доль двох людей, які з різних причин опинилися в «Зоні поза часом», що є тільки тлом подій одного задовгого дня.

Юрій Завгородній: «Минуло досить часу відтоді, не все можна згадати, як було щодня. Хто й коли хворів, кого й коли не стало... Крім того, я на той час не думав, що колись візьмуся за прозові твори, не вів щоденників, нотаток, а у творі документальному чи наближеному до реальних фактів не можна припускатися помилок в іменах, подіях, датах, навіть у таких дрібницях, коли хто кому й що саме сказав. А хіба ж можна згадати поіменно тисячі людей, які пройшли через Зону?

Я написав суто психологічний роман про болісне непорозуміння між побратимами через випадково зронене недоречне слово. Болюча, але життєво правдива бувальщина. Чорнобильські події в романі стали просто тлом для тої драми, проте в описах чорнобильських епізодів нема жодної вигадки — тільки те, що досі пам’ятається з побаченого на власні очі».