Юрій Завгородній

Книжки що вийшли у Кальварії
Злам
Йду проти себе
Задовгий день «Ч» (Зона поза часом)
З ЛАТВІЙСЬКОГО БЕРЕГА
Дим-димок...

Особиста сторінка http://navigatori.ucoz.ru/publ/10-1-0-245

Юрій Степанович Завгородній (1940-2012) народився 14 липня 1940 року на Дніпропетровщині, але дитячі та шкільні роки минули в Росії, на землях давніх вольностей Господина Великого Новгорода. 1962 року закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут, але не склалося працювати в Україні, довелося виїхати за її межі більш як на двадцять років - будував електростанції в Латвії та Республіці Комі. В Латвії захопився перекладами з латвійських поетів, які час від часу з'являлися в Україні друком у часописах або в поетичних альманахах. Останнім часом у кожній поетичній книжці переклади представлено окремим розділом "З латвійського берега".

До Києва повернувся на ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи, яка й досі не відпускає від себе, постійно поповнюючи поетичну книжку "Зона поміж часом".

Перші вірші друкувалися ще в студентські роки, потім були тільки випадкові публікації, найчастіше у Латвії в перекладах на латвійську чи російську мови, а перша книжка поезій вийшла друком лише після повернення в Україну. Книжці передували численні публікації добірок у різних газетах та журналах. 1993 року став лауреатом премії імені Володимира Сосюри.

Основні збірки поезій та поетичних перекладів з латвійської, що вийшли у видавництві "Український письменник":

“Тече між пальцями пісок” (1993), “Поміж вчора і завтра” (1994), “Насіння в снігу” (переклад поезій латвійського поета Кнута Скуєнієкса) (1994), “На часі проща” (1995), “Прочинене в часі вічко” (1996).

З найперших віршів і, вірю, до останніх рядків, що покладу на папір чи закарбую в пам'яті "...це неосяжність споконвічної віри батьків у святій простоті щоранкових молитв...минають поволі віки і міняються лики богів - не міняється Слово в Молитві..."