що таке "кальварія"?Василь Кожелянко
   | Книжки що вийшли у Кальварії Тероріум Дефіляда в Москві Конотоп Котигорошко Людинець ЛжеNostradamus Срібний павук Дефіляда, три романи Логіка речей Чужий Василь КОЖЕЛЯНКО 1957 - 2008 Поет, прозаїк, журналіст. Жив у селі Кам’яна (Буковина), працював у чернівецькій пресі. Автор збірок поезій «Терновий іней» (1994, премія «Гранослов`92»), «Білий і рудий» (1994), «Семибарвний кінь» (1995), «Як вчив Кожелянко-цзи» (2000), прозових книжок «Дефіляда у Москві» (1997: журнальна публікація, премія часопису «Сучасність»; 2000: перше книжкове видання, «Кальварія»), «Конотоп» (1998), «Людинець пана Бога» (1999), «ЛЖЕNostradamus» (1999), «Срібний павук» (2003), «Третє поле» (2006), «Дефіляда» (2007), «Логіка речей» (2007), «Чужий» (2008), «Ефіопська Січ». Критики визначають напрям прози Кожелянка як «альтернативну історію», «політичне фентезі». Його романи стали одною з перших вдалих спроб створення українського фентезі з присмаком «віртуального реваншу» за поразки українства в реальній дійсності. Деміургійний потенціал Кожелянка поки що важко визначити, враховуючи те, що всі його романи – суть один метароман про «віртуальну українську Імперію», коннотований з народними казками, мілітарними фантазіями антиросійської спрямованості та науково-популярними розвідками про Атлантиду. Читабельність Кожелянкової прози дозволяє їй претендувати на увагу широких читацьких кіл. Володимир Єшкілєв Може, колись хтось зніме фільм по його роману «Конотоп», а ще краще – «Дефіляда в Москві». Однозначні українські блокбастери. Роман Чайка, з чату на «ПІК України» 24.12.2008 Письменник, який у 2001 році передбачив «помаранчеву» революцію та її наслідки Цікаво, що автор роману «Тероріум» Василь Кожелянко за три з половиною роки до відомих подій кінця 2004 року в Україні передбачив і півмільйонні мітинги, і «Велику листопадову націонал-демократичну революцію», і вигнання з Банкової старої влади, і навіть деякі контраверсійні процеси пореволюційного буття у верхівці влади Тарас Марусик, «Україна молода», № 225 за 01.12.2005 Василь Кожелянко — один з найпарадоксальніших українських письменників, який кинув виклик історії, створив справжній шедевр пригодницького жанру (українського «Індіана Джонса»), презентує свою нову книжку про виживання в умовах новітнього речового тоталітаризму... У 1998 році вихід текстів Василя Кожелянка у часописі «Сучасність» об’єднав ветеранів ВОВ та ОУН-УПА. У 2002 році вийшла його книжка, у якій передбачено «помаранчеву» революцію та її наслідки. У 2006 році він став єдиним за останні п’ять років сучасним українським письменником, чий роман вийшов книжкою у Фінляндії. З листа фінського перекладача «Срібного павука» до Василя Кожелянка: Шановний пане Василе! Приміть прошу від Вашого фінського перекладача та читачів щире віншування з нагоди життєвого ювілею! Бажаю Вам щаст'я, добробуту та творчих успіхів! Здоровенькі бувайте! А чому я вибрав саме Ваш Срібний павук для перекладу фінською мовою? Тому що той роман є суттєво європейським, в ньому йдеться про парадоксальне явище: Буковину, периферію серед Європи, та Чернівці, місто з особливим духом (де я Срібний павук прочитав!). А в ширшому зрозумінні то доторкає також України: де вона взагалі, де її корні та дух, звідки черпає самобутність та міць на майбутнє? Дуже пікантно, що жоден з українських письменників не шукає корні в Росії, чи принаймні їх там не знаходить. У Срібному павуці було для мене важна також доля бійця УПА – найвищий час, щоби й наші читачі про це дещо довідалися. (До речі, на книжковому ярмарку в Гельсинкі потрапівся цікавий припадок: переді мною та Срібним павуком виступала Марина Левицька зі своєю книжкою Коротка історія тракторів українською, а розповіла також про історію своєї родини. Срібнопавучий Кароль Стефанчук міг би теоретично бути її батьком!) Чи хочу далі перекладати українською літературу? Без сумніву. Проминало п'ять років між перекладом Перверзії Юрія Андруховича та Срібним павуком. Україна пише так цікаво, що сподіваюсь, на дальшу книжку не буде треба чекати так долго. Проте цієї миті перекладаю роман чеського письменника Богумила Грабала та упорядковую антологію сучасної лужицькосербської короткої прози. А потім: Андрухович, Дереш, Шкляр, Винниченко, Меднікова, Кононович, Кононенко, Ваша Дефіляда в Москві... Вас багато, а я один! Ееро Балк, Гельсинкі, 14 січня 2007 У перший день 2007 року йому виповнилось 50. Він — політичний аналітик, журналіст та письменник, чиїх книжок найбільше видало культове українське видавництво «Кальварія». У січні 2007 року вийшла його десята «кальварійська» книжка і виповнилось десять років од написання найвідомішого роману Василя Кожелянка «Дефіляда в Москві». Сьогодні вже соромно бодай не читати (якщо не про-читати на даний момент) його творів... У кожному разі, ті, хто не читав «Дефіляду»... стараються приховувати цей ганебний факт від уваги прогресивної української громадськості. А потай дістають заповітну книгу... та й замикаються з нею в якійсь комірчині. Певен, що години, віддані Кожелянкові, будуть незгіршими у їхньому житті. (Олег Сидор-Гібелинда, газета «Дзеркало тижня» № 10 (385), 16-22 Березня 2002 року Скінчивши з «українською альтернативною історією» (від «Дефіляди» до «Тероріуму»), створивши блискучу історичну реконструкцію, яку вже читають і фіни («Срібний павук»), Кожелянко повернувся до чистої реальності сьогодення. Збірка його новел «Логіка речей» — це гола правда, а у цьому житті немає нічого смішнішого й страшнішого за правду... З листа Галини Гордасевич (українська поетка, дисидентка, авторка більше 30 книжок, серед яких «Степан Бандера — людина і міф») до Василя Кожелянка, який надійшов на адресу «Кальварії»: Доля хотіла, щоб наступного дня я... побачила Вашу «Дефіляду в Москві». Я зайшла і купила, хоч це обійшлося мені в 10% моєї місячної пенсії. Ввечері того ж дня я не дуже добре себе почувала, то випила дві таблетки снодійного і, щоб посилити їх дію, почала читати «Дефіляду». Але вона виявилася сильнішою за дві таблетки нозепаму, і я не заснула, поки не дочитала до кінця. А наступного дня я гірко пожалкувала, що зараз не маю ні грошей, щоб передплачувати «Сучасність», ні часу, щоб читати її в бібліотеці (зрештою бібліотека теж, мабуть не передплачує), бо я вже два роки жила б, знаючи, що таке «Дефіляда в Москві». Прекрасна річ, хоча підозріваю, що всілякі зануди, в яких ні на крихту почуття гумору, звинувачують Вас в відсутності патріотизму. Я так не думаю. Всього Вам доброго! Галина Гордасевич, 28.11.2000 р. Львів  |
