Симбалайн

Кулон з Мадонною
Фрагмент новели, що увійшла до збірки «Симбалайн»
…
Він наздогнав її, узяв під лікоть ще до того, як темні постаті наблизилися до дівчини. На Тані було чорне пальто із чорним пухнастим коміром. Зеленкуваті сніжинки іскрилися, лягаючи на її волосся, й губилися серед божевільних кучерів. Угорі грізно гули доісторичні дерева. Дорога пішла вгору. Зелений сніг полетів ув обличчя. Містечко ніби спало, але в глибині убогих темних подвір’їв нечутно ворушилися фіранки.
Танина родичка спала. Їй навіть було нецікаво, що Таню проводжав «командировочний» зі шляхетною сивиною в шкіряному пальті. Про це вона довідається вранці, а поки спить тупим селянським сном. Таня із нещасним обличчям укотре стукає у двері й у вікно. Їй ніяково.
— То ходімо до мене до готелю. Там є вільні кімнати… Ходімо, Таню!
— А, до халабуди, — так, певне, у цьому місті іменується той готель барачного типу.
Таня повела його якимось іншим шляхом. Сніг став густішим, почав лягати на землю.
— Він уже більше не зелений…
— Він набирає силу й стає синім. А потім буде фіалковим. А останній сніг завжди сірий.
— Це я, Таню, знаю.
Тітка при вході до готелю «Халабуда» спала, сидячи, аж хропла. Будити її було недоречно. Він узяв Таню на руки й поніс її по коридору з умивальником і сліпим вікном до дверей своєї кімнати із чотирма казенними застеленими ліжками. Світла він не вмикав, але ліхтар за вікном без фіранок, чи не єдиний ліхтар на всю чорну діру, добре освітлював кімнату. Коли він стягав з Тані светр, на підлогу дзвінко впала жіноча прикраса. Мабуть, кулон.
Таня була крижана й відтавала дуже повільно. Такій досконало гарній і треба бути спочатку холодній. Чорт забирай! Боже мій! Прекрасно, що Валік на сесії, Сьома захворів, а другові Зарицькому він за коньячком про все це розповість. Треба буде забрати Таню в Київ. Допомогти їй перевестися в якийсь київський університет. Улаштувати її перекладачкою в їхній офіс. До речі, у нього в їхній конторі є молода коханка Лєночка маленька паскуда з хижими очицями. Лєночка перший рік одружена, весь час вуркоче по мобільному зі своїм чоловіком, який щодня зустрічає її з роботи. А з шефом зустрічається навіть не з метою здобути його прихильність, а для збільшення досвіду. Але ця снігова красуня Таня. У 45 років йому здавалося, що він пізнав усе, що можуть дати жінки. Але виходить, Жінка — то справді вічна таємниця, і добре, що до чоловіка несподівано приходить у життя щось нове… щось нове… щось нове…
…О, це не нове почуття смертної туги після любовного шалу. Давно він не знав такої гострої насолоди з жінкою. Але й давно не було такого блювотного похмілля. Нащо він тут, у цій чорній дірі у барачному готелі із юною дівчиною, яка вже давно не дівчина?
— Скільки, Таню, тобі років?
— Дев’ятнадцять.
— Чому ти тут? Чому не живеш з батьками?
— З ними погано… З ними ще гірше.
— Ну, спи. Спи, моя царівно. Спи, моя біла лілеє.
Серед ночі він прокинувся від того, що кричав потяг і від смертельної туги. За вікном лютував сніг. Поряд тихенько дихала Таня. Бідне дитя. Треба буде щось для неї зробити. Він згадав, як на підлозі дзенькнув її кулон. Він виліз із ліжка й легко розшукав прикрасу біля сусідньої койки, на якій безладно лежав їхній одяг. Ось на його долоні кулон із «отроцтвом Мадонни» Сурбарана. Він здригнувся. Колись, у рік закінчення університету, він уперше поїхав до моря. І, коли пірнав, ухопив серед гальки такий самий кулон на такому самому ланцюжку венеціанського плетення. На зворотному боці кулону було надряпано грузинські літери і дату 7.VІ невідомо якого року. Він довго зберігав ту прикрасу, час від часу роздивляючись її. А одного дня подарував її Галі, своїй першій дружині. Дарував саме 7 червня. То був не золотий і не срібний виріб, але Галя дуже зраділа подарунку й щиро кинулась йому на шию. Так не раділи інші його жінки, коли навіть траплялося дарувати щось справжнє.
А він і не думав, що в того кулона є дубль. Утім, це штамповка, хоча й річ досить вишукана. Колись, удивляючись в крихітне зображення мадонни, він подовгу думав про того чи про ту, хто загубив цей кулон, купаючись у морі. Як давно це було! Він повернув кулон зворотнім боком і побачив грузинські літери і надряпану дату 7.VІ. Сніг закружляв ще дужче. Сьогодні, так, вже сьогодні 7 грудня. І, якщо тоді був пік, то тепер найглибше провалля, з якого не вибратися.
Таня, Танечка, донечка його й Галі. Улітку вони з другом Зарицьким згадували її, напилися з приводу її вісімнадцяти років. Їй не може бути дев’ятнадцять, але це ще той вік, коли роки додають. Значить наздогнав його той жахливий барак, де зовсім в іншому місці, «чорній дірі» трохи більшого діаметру, жив він із Галею, тещею й бабусею… Барак такої самої конструкції. Теж 10 (5+5) дверей виходили в коридор з вікном в кінці й умивальником під ним. Тільки тут, у коридорі, пофарбованому коричневою олійною фарбою, висять полинялі плакати з техніки безпеки, а там стояли газові плити, біля яких постійно метушилися жахливі крикливі баби, мешканки сусідніх кімнат.
Одну з кімнат займали Галя з матір’ю й бабусею. Коли він женихався, кімната видавалася йому милою й затишною. Подобалися і шафа зі скляними дверцятами, згори книжкова, а внизу для посуду, і комод з похилим свічадом, і навіть крісло посеред кімнати, у якому сиділа сива бабуся із мудрим обличчям, яка навіки замовкла після інсульту. Коли вони з Галею розписалися, їхнє ліжко відокремила блакитна ширма, яку ліквідували, коли всі навкруги вже знали, що Галя вагітна, і яку не повернули, коли дитя народилося. Варто було йому в будь-якій формі висловити незадоволення житловими умовами, як вмить виникала теща знадвору чи від плити в коридорі із гучними тирадами, що ніхто не тримає його тут. Він працював тоді на заводі і мав можливість отримати державне житло. Для нього це було реальніше, ніж для тещі на її фабриці. Але якби він із Галею й дочкою отримав ту квартиру, теща з бабкою знімалися з пільгової черги. «Ви хочете, щоб ми з бабусею померли в цьому бараку?» Він пропонував такий варіант, що, отримавши квартиру, поступиться нею для тещі й бабусі, а вони з Галею й Танечкою житимуть тут, поки хтось не підпалить цей барак. «Щоб я залежала від зятя! Щоб я чимось була йому зобов’язаною! Не для того я тридцять років роблю на одному місці!»
А Галю він любив. Галя ніколи не гризла його, але й ніколи не послаблювала його напружені діалоги з тещею. Він із ніжністю згадував, як уночі в коридорі-кухні вона готувала його улюблені страви вже на останніх місяцях вагітності. Вони любили вечеряти дуже пізно, коли огидні сусідки розходилися по своїх кутках. Галя не була гарною, але була така мила для нього, що зупинялося серце.
Знову закричав поранений потяг. Треба бігти звідсіля подалі від гріха, який він щойно скоїв. Він швидко вдягся, зібрав речі, яких, на щастя, майже не розпаковував. Лишив на столі кулон із мадонною. Таня міцно спала, і її обличчя у світлі їдкого ліхтаря за вікном не видавалося по-вчорашньому гарним. У бараку добре натоплено. Таня блаженно випросталася у вузькому ліжку, у якому лишилася сама, скинула ковдру. Бажання нездоланної сили й такий самий нездоланний жах стали душити його. Він похапцем скинув щойно взуті чоботи, щоб не рипіла підлога. Причинив двері, навшпиньках рушив по коридору. Чергової при вході не було. Хоч би двері були незамкнені. Слава, слава Богу! Він взувся на ґанку й пішов нетоптаним нічним снігом. Була четверта чи то ночі, чи то ранку. Кожен крок віддаляв його від готелю «Халабуда», і ставало легше. Таку саму полегкість відчував він 17 років тому, коли назавжди ішов з того, іншого бараку. Теж ішов через темряву. Ішов сірий, останній сніг. Було мокро в чоботах. У повітрі була важка вільгість, але дихалося легко.
…