Завиграшки

ЗМІСТ
Завиграшки
Спогади колишнього письменника
Кораблики
Він хотів стати тролейбусом
Самосел
Вечірня прогулянка на старому велосипеді
Кораблики
Я перетворююсь у…
Реалізми інших реальностей
Зер міх унц
Останнє свято гончара Клова
Продавець сюжетів
Рівняння небуття
Мінюня
Мінюня. Розповідь шабашника
Дівчинка в стилі бароко
Король і його наречена
Дивні люди
Великі Хитруни
Жіноча інтуїція
Сімейний маневр
Мрія одруженого чоловіка
Дивні люди
Яка робота у сина?
Що таке репортер
Буде краще
Оптимізм півдня
Барони-розбійники
Брутальність орди, котра в кожному з нас
Записки гуманіста
Ігри в бісер
Городник. Ймовірнісне оповідання
Алгебра явищ
Двадцять вісім ігор в бісер
Гуманіст (замість післямови)

Завиграшки
Спогади колишнього письменника
[незавершений] автобіографічний роман у новелах та есеях

Розділ перший. Предки
Скарби і легенди
Можливо, він і досі там лежить, скарб мого прадіда. А я вже давно забув, де той острівець, та й не знаю достеменно, чи був насправді той скарб. Може, то просто жартували мої предки-поліщуки.
… Колись ми з дідом збирали гриби у лісі, і він показав мені гарне лісове озеро з зеленим острівцем посередині.
— Отут на березі стояв наш хутір, — сказав мені дід. — А он туди, на острівець, я плавав. Тікав від батька, коли не хотів коней пасти.
Ми повернулися додому, і я похвалився прабабці, що дід мені показував свій острів. Прабабця хитро посміхнулася:
— Кажуть люди, що на тому острові батько твого діда золото закопав. У нього було багато золота. Він два табуни коней тримав і торгував ними по всій Україні.
Мій дід почув ці прабабчині слова і нагримав на свою тещу:
— Ви, мамо, ото не городіть такого дитині… Ще кому розкаже, а люди повірять.
Такими були жарти у куркульській сім’ї моїх дідуся і бабусі. І не тільки в їхній сім’ї. Розмов про різноманітні скарби — чи то сусідського куркуля Степана, чи то навіть гетьмана Полуботка — у нас, на Поліссі, точилося і досі точиться багато.
На Поліссі взагалі багато легенд і казок. Тут у кожному селі — своя говірка, свої казки, байки та бувальщини. У селі мого діда — Михайлівці Коростенського району — розмовляють з притиском, ну, геть по-болгарському. Букви «і» тут не існує. На михайлівчан дражнилися: «в’єник поб’єг на п’єч». А в сусідніх Бовсунах — лише перейти крізь ліс — балакають ось такочки: «калі мі булі малі, нам купілі пасталі, а сталі велікі, купілі черевікі».
Полісся нагадує наш же поліський картатий, строкатий, різнокольоровий килим. Одна з легенд, наприклад, розповідає, що сусіднє з моїм рідним містом Коростенем велике село Бехи заснував якийсь кримчак Бек. Тут і досі майже все село має прізвище Бех. А рідне село моєї мами славиться тим, що дев’яносто дев’ять відсотків сільчан носять шляхетне прізвище Костюшко і пишаються тим, що їхнє село — така легенда — заснував шляхтич Михайло Костюшко. Цей шляхтич був добрим і дав усім волю. Саме тому, подейкують, тут ніколи не було пана. Звісно, все це легенди. Але михайлівчани в них щиро вірять. Я сам ще малим чув, як худющий затурканий їздовий спересердя дорікнув тодішньому голові колгоспу: «В нас нєколи не було пана, й ти не будеш…» А в сусідній Плещівці, кажуть, був якийсь бідненький поміщик, лупив три шкури. Те сільце й досі бідненьке.
… Легенди, народи, мови — все змішалося на нашому Поліссі. За Скуратівським, поліщуки формувалися не так, як інші. До древлян, у їхні дрімучі ліси, збігалися з усіх усюд. Це була така собі козаччина. Тільки не другого, а першого тисячоліття нової ери. У древніх франків нація сформувалася з кланів, згуртованих міцними родовими зв’язками. Щоб зробитися франком, необхідно було породичатися, поклястися у вірності кланові й довести цю вірність в бою або щедрим подарунком. Тож не родич не міг стати франком. У праслов’ян все було навпаки. У нас повноправного громадянства міг набути навіть військовополонений раб, який відпрацював своє, або й взагалі який-небудь заброда. Досить було сказати: «Я люблю цю землю». У праслов’ян громадянськість вимірювалася любов’ю до землі, а не до клану. Культ землі зберігся у нас, у наших українських селах ще й досі. А древляни мали ще один культ — культ худоби, цебто домашніх тварин. У наших поліських селах й досі на диво ніжно ставляться до будь-якої живини, хай то приблудна облізла кицька чи красуня-корова, яка вже цілу п’ятирічку годує всю сім’ю.
Категоричних наукових доказів цьому немає, але я чомусь упевнений, що слов’яни пішли від нас, древлян. Поліські ліси були їхньою колискою. Тим багатим краєм, де мали змогу спокійно зростати трударі, філософи, казкарі. Ось тільки мандрівники з нас погані. Куди не поїде поліщук, швидко тягне його назад до лісу, нехай і чужого, аби листяного, зеленого.
Розповідають, що санскрит, на якому говорили волхви, пішов саме з нашого краю. Цілком можливо. Якщо вдуматись у те, що пише професор Тищенко. Напевно, якщо йти далі за цією логікою, можна припустити, що й легендарна Шамбала існувала десь у наших лісах. Бо приїдеш із гамірної столиці до тихого поліського путівця, і такий спокій сходить на тебе, така земна благодать, що мимоволі думаєш: «Ось вона, Шамбала!» Можливо, колись усі ми повернемося до лісових хуторів. Якщо буде над кожним дахом тарілка супутникової антени, а в кожному домі Інтернет — то чому б і ні?
Принаймні, у нас на Поліссі про колишнє хутірське життя згадували і згадують із великим задоволенням.

...

Самосел
І.М.Фоміну
— Здрастуйте, діду! Долари теперечки по три тисячі, — Маруська заторохтіла, щойно вскочила до хати. — Але по три, то в Києві, на тій, на біржі. А я куплю у вас по півтори. Самі ж знаєте — дорога, бензин, теє-сеє… Я тут вам привезла трохи продуктів. Хліба двадцять буханців. А ось цукор. Ледь узяла. Добре, що в торгівлі ще всі свої. То як ви перезимували? Куди що покласти?
— Клади поки що на лавку, — махнув рукою дід Степан. — Злякала ти мене.
— Я? Чого ж це?
— А воєнною машиною приїхала…
Степана вже тричі намагалися витурити з села. Проте він ховався і на всі вмовляння й погрози просто не виходив зі своїх схованок. А шукати у них і часу не було, і людей не вистачало.
І хоча самоселів вже давненько не чіпали, Степан досі остерігався. Хто його знає, що в тої влади на умі. Не до кожної машини виходив. Навчився відрізняти їх за звуком. Особливо побоювався військових вантажівок і автобусів. Саме ними їхнє село вивозили. Тож і цього разу, зачувши близький гуркіт мотора, сховався до хати, зачинив двері на засув, позапинав фіранками вікна, а сам заліз на горище. Прислухався. Машина звернула у його вуличку.
Степан обережно зирнув у дірку, навмисно пробиту в причілку. Біля хвіртки зупинилася велика військова машина. З високої кабіни хвацько зіскочила колишня сільська лавошниця Маруська.
«Щось вона рано цього року», — подумав дід Степан і поліз униз відчиняти. З сіней ще раз визирнув. Про всяк випадок. З Маруською було тільки двоє військових — офіцер і молодий солдатик. До хати не пішли. Спокійно закурили. Отож можна відчиняти. І ось Маруська вже в хаті. Порядкує. Зовсім чужа йому, а як рідна. Чекав на неї усю зиму.
— Це, діду, «Урал». Звір-машина. Ніде не загрузне. Я, діду, з капітаном познайомилася. Це він мене привіз. Оно там жде. Розведений, а не п’є. І заміж мене кличе. Як думаєте?
— Чого ж? Виходь.
— Та ну його. Він на хазяйстві чокнутий. Свиней держить. Ще й мене заставить. А на чорта мені тії свині. Я й так добре заробляю. Я тепер, діду, в районі, як той брокер. Що кому дістати… Ось і вам. Але, противні, так лавошницею й кличуть. Досі. Тіки цей капітан Марією Петрівною величає. Втюрився в мене по самі вуха. Аж смішно.
— Що ж тут такого? Ти ще молодиця справна. Станиста, хвігуриста.
— Та ну вас, діду, — розсміялася Маруська, але в дзеркало скоса зиркнула. — Бігаю багато, кручусь. От і фігура. То є у вас долари? Чи ще ніхто не приїжджав? Ви з них побільше беріть. Теперечки все дорожчає. Літом за цілий фільм тільки й узяли, що сто рублів.
— Хіба мені що? Хай знімають. Я б і так дозволяв. Проте як дають, то беру. За одним городом не дуже проживеш.
— То й правильно. І беріть побільше. Самі ціну назначайте. — Маруська витягла з сумочки стосик купонів, троячками. — Долари сьогодні по три тисячі. А я беру по півтори.
— Ти вже казала.
— То давайте. Чи я рано приїхала? Мо’ нікого ще не було?
— Ні, не було. Не люблять вони по грязюці.
— Ось тобі, — криво посміхнулася Маруська. — То я даремно перлася.
— Чого ж? Хліба привезла. Спасибі. Та пожди, не скачи, — дід Степан легко підвівся з лавки, підійшов до полиці, дістав старого, розбитого термоса і витрусив із нього свій НЗ — п’ятдесят доларів одним папірцем. Ще минулої весни один веселий іноземець подарував. Півдня голову морочив. Нічого толком зробити не дав, усе за руки смикав. А ввечері тицьнув папірця, засоромився та й бігом до машини. Спішив, бач. Вже потім, під світлом лампи, Степан розгледів, що на папірці з портретом котрогось їхнього президента намальована цифра п’ятдесят.
Папірець витрусився пожмаканий. Дід Степан розправив його, простягнув Марусьці й запитав:
— Це справді долари?
— Ого! — Маруська вхопила папірця, зігнула його навпіл, розігнула, навіщось погладила наманікюреними пальчиками. — Справжні? Ото дідуню! Де це ви… хто це вам так? Аж п’ятдесят одразу.
— Та минулої весни один на телевізора мене знімав. Півдня.
— Цілий рік тримали, дідуню. От ви й хитрун. На повишеніє граєте.
— Як це, на повишеніє? Нічого я не граю. НЗ у мене був.
— То я просто згадала. Не сердьтеся. Брокери завжди так говорять. Але ж у мене наших грошей стільки немає. Це ж вам сімдесят п’ять тисяч тре відвалити. А у мене тільки ось тринадцять, і ще дві — п’ятнадцять. Та ще продуктів вам навезла на вісім. Двадцять три. Ще треба… Ви мені цю бомажку дайте. Я вам за тиждень гроші привезу, їй-бо. І продуктів, яких захочете.
— Ти мені керосину до лампи дістань.
— Добренько, дідуню. Дістану. І хліба мішок знов припру. То я побігла. Ви не сумнівайтеся.
Дід Степан не сумнівався. Марусьці він вірив. Всі її хитрощі зверху були, на видноті. А якось і перевірив. Випадково, правда. По маленькому радівцю на батарейках почув. Передавали про долари і називали точно таку ціну, яку перед цим установила Маруська. Дід Степан уважно вислухав ту випадкову передачу. Подивувався. За свій вік пережив не одну реформу, коли гроші, наскладані на цілу корову, раптом перетворювалися на нікчемні папірці. Але щоб таке… Щоб гроші навіть начальства не слухалися… Одначе маленьке радівце, що називалося транзистор, ще й не таке передавало. Дід Степан старався не вмикати його часто, щоб не перейматися. Хіба що пісні послухати. А потім радівце вмовкло. Маруська пояснила: батарейки сіли. Обіцяла нові привезти. Проте таких маленьких в райцентрі не знайшлося. Дід Степан кілька разів показував радівце новим кореспондентам. Один японець впізнав його, дуже радів, що воно японське, обіцяв прислати батарейки прямо з Японії. А куди пришлеш? Пошта уже сім років як зачинена. Так і зостався без батарейок. Зате наступного дня німець приїхав. Бритву свою залишив. Гарна бритва, справжня. Не лезо якесь там вставне. Можна було б голитися хоч щодня, якби схотів. Утім, Степанові й раз на тиждень гоління вистачало.
… Іноземні кореспонденти любили діда Степана. Якось вони один від одного дізнавалися, що є такий дід у зоні. Як ото квітень настає, так, дивись, і їдуть один за одним. Щоби до чорнобильського «ювілею» встигнути. І на телевізор його часто знімали. Одного разу навіть показали — в машині у них був такий маленький. Дід Степан себе одразу впізнав, але сам собі не сподобався.
Взагалі дід Степан не любив кореспондентів — надто вони поспішали завжди. Наче та Маруська. Проте терпів. Вони для нього і телевізор замінювали, і клуб. Та й подарунки, бува, лишали, долари інколи давали. А швед — він для свого шведського радіо все записував — навіть куртку свою віддав. Куртка виявилася трохи завеликою, зате легкою й теплою. Взимку добряче від холоду рятувала. Якщо кухвайку піддягти.
Взимку дід Степан відпочивав від кореспондентів. І від роботи теж. Цілий курорт собі влаштовував. Корові й коню сіна підкине, курей і підсвинка нагодує — то й уся робота. Щоправда, з хлібом взимку було погано. Маруська взимку не приїздила. Знала, що кореспондентів майже не буває. Доводилося Степанові з пшеничного борошна собі коржі пекти й тим перебиватися. Жито в нього своє було — для курей. Та де його змелеш… Так, бувало, заскучає за хлібом, що він йому аж сниться.
А взагалі взимку добре. Курорт. Лежи собі у присмерку та згадуй. Дід Степан поступово навчився згадувати. Це теж треба вміти. На кожний поганий спогад необхідно притьмом знаходити добрий. Бо як підеш по чорному колу, ніч не спатимеш, а на другу завиєш, наче здичавілий собака. Таких собак у зоні попервах тинялося багато. Вили вночі так, що й самому вити кортіло.
За зиму дід Степан встигав пригадати все своє життя. У жовтні — зима для нього в жовтні починалася, коли дороги грязюкою запливали, і через його село вже ніхто не їздив, — він починав згадувати. Найраніші спогади були найяскравішими. Спершу дід Степан стерню згадував, жнива. Як він малим біг за водою для матері. Впав і подряпався дуже, а мати його жаліла, по голівці гладила. Щемний був спогад. Бо після нього про матір нічого було й згадати. Весь день вони з батьком у колгоспі горбатились. Тільки вранці й бачив матір — зігнуту біля печі — з вилошниками, з чавунами.

Степан був з двадцять шостого року. Як колгоспи робилися, не пам’ятав. Зате голодний тридцять третій згадував часто. Як жолуді їли, гриби, щавель лісовий. Коб не ліс, може й не вижили. А так у селі ніхто не помер. Степан до старості думав, що це тільки в їхньому районі весь хліб у людей позабирали. Про те, що робилось у степовій Україні, скільки там людей перемерло, дізнався тільки після Чорнобилю, в евакуації. Не повірив спершу. Не могло вже геть такого бути. Проте племінник газету дав почитати. Газеті Степан повірив. Потім дивувався з себе. Якщо тридцять сьомий міг бути в такому государстві, то й тридцять третій теж міг.
А тридцять сьомий він добре запам’ятав. Дядька їхнього забрали. А потім уповноважений з району матір до себе взяв. Кричав у їхній хаті: «Або вона зі мною буде, або всю сім’ю — на Соловки!» І наган у нього був. Пішла мати. Хіба не підеш? Синів троє, та й чоловіка жаль. Ще тиждень жили вони з уповноваженим у бригадира. Все село знало. Проте ніхто й півсловом не згадав. А потім у райцентр поїхали жити. Там і згибіли. Переказували, що через місяць розстріляли того уповноваженого. А матір десь зникла, і ніхто не знав, куди вона поділася. Не любив Степан згадувати цей тоскний рік. Тому знову повертався у дитинство. Згадував, як всією сім’єю картоплю копали. Як він потім із братами стягував сухе картоплиння під хату і натоптував загату. Ця робота їм особливо подобалася. Пострибати можна було, пустуючи. Ось і тепер у жовтні картоплю копав. Але не під лопату. Під лопату не накопаєш. Так-сяк викошує картоплиння, запрягає коника до плуга і вивертає картоплі наверх. Кінь у нього добрий, розумний. Хіба що не балакає. Водити його не треба, сам іде, як по ниточці. Тільки встигай діду із плугом вправлятися.
Соромно було потім дивитися на ту понівечену ділянку. Багато бульб у землі лишалося, багато плугом розрізалося. Та що вдієш? Сусідів у поміч не позвеш, скільки могоричів не готуй. Нема сусідів. Сам-один у селі. Сам пан, сам хазяїн. На одній покинутій садибі груші обірве, на другій — малину. Під конюшину для коня займає землі скільки хоче, під картоплю теж чималенько. Тільки жита менше сіє. Для курей багато не треба.
В жовтні, та й на початку листопада, ще багато роботи на хазяйстві. Немає часу задумуватися, згадувати. А от у грудні, коли вже сніг по-справжньому ляже, роботи меншає. Отоді й підходять ті спомини, обступають тверду Степанову подушку. Не відкрутишся від них, не сховаєшся. Чомусь у грудні йому завше війна згадується.
Спершу батька забрали і старших братів. Лишився Степан удвох з бабунею. Щоправда, селу їхньому пощастило: не німці у ньому стояли, а словаки. З ними простіше було. Землі дозволяли скільки хочеш обробляти і коней тримати. Трохи легше зробилося. А як наші прийшли, то одразу ж три похоронки з собою привезли — на батька й на братів. А там і Степана до армії взяли. Пішов охоче. Тільки бабуню було жаль одну полишати. Та що вдієш? Війна ж. У таборах, де з них солдатів нашвидку робили, Степанові сподобалося. Годували непогано й за розкладом. Та скоро посадили їх у теплушки.
До фронту він так і не доїхав. Вже в Польщі під бомбування попали. Поранило його тяжко. В живіт і в ногу. Досі на погоду нога ниє. А живіт нічого, зажив. Кишки, казав дохтор, розтягуються. А от ногу справді довго волочив. Лікувався в Лодзі. Потім у тому ж госпіталі в команді одужуючих служив. На кухні картоплю чистив. Сидячи, воно нічого. А вже у квітні сорок п’ятого знову забрали його. Потрапив знов на кухню, ротному кухарю допомагав. Так передової і не дістався. Щоправда, медаль «За побєду над Германієй» йому дали. Втім, Степан ніколи не чіпляв її. Соромився.
Протримали його в армії аж до літа сорок шостого. У Австрії служив. У самому Відні. Гарне місто. І не розбомблене було. Гарнішого він з тих пір і не бачив. Хоча, правду кажучи, ніде й не був, окрім Києва. Київ теж сподобався. Проте Відень ласкавішим згадувався. Може тому, що Степан молодим тоді був.
Боже, яким же він молодим та хвабрим додому їхав! Форма новенька, чоботи офіцерські, ялові. Так і блищать. Ото, гадав, тепер заживемо. Довго їхав, весело. І не в теплушці, а в справжньому вагоні. З молодою гарною офіцершею поряд. За чаєм для неї охоче бігав, вночі нишком дивився, як вона спить. Тихо посапує, наче дитина. А вдень на станціях молодиці до поїзда виходили. Міняли печену кукурудзу, яблука. Степан їм підморгував тільки, а дорожній пайок приберігав.
Тут Степан спиняв свої спогади. Хитрував він із собою, обманював себе. Знав, що далі неприємне піде. Тож відволікав себе роботою. Таке собі вигадав: до Нового року завжди колоти підсвинка. Цього року піддурила його Маруська. Не привезла порося. Обіцяла, а сама на курорт поїхала. Довелося так-сяк лагодити старого лісапета й самому їхати за двадцять кілометрів — у райцентр на базар.
Років зо три не був Степан у райцентрі. Подивувало його містечко. Вулиці розриті — газ проводять. І будинки нові з’явилися. Навіщо це все, якщо й райцентр теж переселятимуть? «А… — говорили люди на базарі, — ще коли-то виселять?.. Хоч трохи при газі поживемо». Поросюка Степан купив справного, хитруватого. Така нишпорка — весь двір перерив. Степан хоч і сердився, але задротувати* пожалів. Дуже вже інтересне було порося. Бігало за ним і лащилося, наче та собака. Хотів, було, його й за ворота випускати без прив’язі. Одначе побоявся. Ліси навколо. Забіжить до диких, не знайдеш. Натомість тільки з’їздив тим же лісапетом до лісу — по жолуді. Порадував поросюка. І сам порадів, дивлячись, як він добре їсть. Він усе гарно їв, не тільки жолуді. А як підріс, перестав за хазяїном бігати. Гладкий зробився та поважний, наче той голова колгоспу. Забалакаєш до нього, а він тільки «рох» та «рох» — солідно, тихо.
* Щоб свиня не рила на подвір’ї до писка встромляють невеличкий шмат дроту (діал.). — Прим. ред.

Отакі в діда були розваги. А що? Нічим не гірші від розваг отих дамочок, що в містах своїх кудлатих песиків на шворці водять.
А найголовніша розвага у нього була перед Новим роком — вигодуваного кабанця колоти. Кабанці в нього вигодовувалися круглі, як бочечки, і міцні, як лошачки. Трави, зілля довкола росло вдосталь, та й картоплі не жалів. Щоправда, важко доводилось самому колоти, але навчився. Спершу залигував за всі ноги, потім перевертав на широку дошку, швайкою прицілювався і… швидко, щоб не мучилося.
Як обсмалював, то соломи не жалів. Що ті паяльні лампи? Один сморід. А солома шкіру рум’янить і твердою не робить. Маруська теж хвалила. За свіжиною вона завжди приїжджала.
Після цього починалася найголовніша розвага. Перехрестившись тричі та попросивши в ікон помочі, Степан брався вичиняти ковбаси. Вони йому завжди вдавалися. Бабуня покійна навчили. І всім, хто зрідка бував у нього взимку і пробував, усім подобалося. Особливо кров’янка, якщо долежувала. А сальтисон робити, це вже Маруська йому записала як. Теж виходило. І стегенце закопчене — теж. М’яса йому вистачало аж до літа.
Найбільший празник він собі робив на Новий рік. Радівце вмикав, як ще батарейки не сіли, розставляв на столі всього потрошку, перваку наливав у чарчину, всідався, слухав по радіо привітання до народу і вихиляв перших півчарки. Закушував, смакуючи. Сам до себе скупо посміхався й котові теж кидав смачні кусочки. Та чомусь після другої півчарки накочувались на нього сумні спогади. Як приїхав із армії додому, а бабуню вже не застав. Лише тиждень не діждала його, померла. Тільки й лишилося, що свіжого хреста поцілувати. Харчів навіз, збирався почастувати бабуню американською тушонкою, та не судилося. Їхав у поїзді, радів, дівок на перонах розглядав, а не знав… Не знав, що чекає на нього вже порожня хата.
Відшукав Степан у далеких родичів шестирічного племінника, єдиного сина свого загиблого старшого брата, і зажили вони вдвох. Більше нікого з близької рідні не лишилося.
Сватали йому різних дівчат, але Степан не квапився. До вдовички молодої походжав та й був тим задоволений. Старші хлопці так йому нарадили — догуляти недогуляне. Щовечора, хоч і втомлювався у колгоспі, — клуб, танці під баян. А вдома племінник сам. Нічого, вже великий. Гуляй, Степане, доки гуляється. Куди тобі спішити?
Чогось він так упевнився тоді, що поспішати йому нікуди. Одначе восени, тільки-но озимину в колгоспі відсіяли, вперше побачив Ірину. І одразу невідомо чому подумав: «Вона. Одружуся». Це він любив згадувати.
До цього спогаду він добирався якраз на кутю, на старий новий рік. Все робив, як і раніше. Як ще до війни. Як до Чорнобилю. Варив кутю, ніс її від припічка до покуті, обхопивши міцно горщик обома руками в рукавицях, примовляв над нею — все, як слід. Кутя пахла на всю хату. Дитинством пахла, домівкою, сім’єю — щастям пахла. І щоб не вдаритися в жалі за всім отим втраченим або взагалі не пережитим, Степан сідав за стіл, їв кутю і згадував. Він тоді їздовим робив, їхав собі на возі, ланку дівчат дорогою підібрав, тільки заїхали в село з боку хвойнику, аж глянув: іде по вулиці дівка — не дівка, молодиця — не молодиця. Городська жінка. У довгій юбці плісированій, у білій блузці, в жакетику. Струнка, ставна і якась нетутешня.
Степан уже відчув, що все — пропав, але ще пробував пір’я розпускати:
— Хто така? — повернувся до дівчат у возі. — Чому не знаю?
І плечима повів дженджуристо. Мовляв, я тут перший хлопець на селі.
— Нового попа дочка, — відповіла котрась із дівчат. — Вчора тільки приїхала. А що, гарна? Не те що ми, порепані?
Тут варто було б сказати щось приємне, як водиться. Що сільські дівки, звісно ж, кращі за городських. Степан не сказав. Промовчав. Потім кілька днів зоддалік спостерігав за попівною. Дізнався, що звуть її Ірина і їй сімнадцять років, що хотіла вона влаштуватися на роботу в школу чи клуб, але її не взяли, та дозволили працювати на фермі, обліковцем.
Сміялися з неї на селі. Попівна могла б і не працювати. Відомо ж: у попів грошей кури не клюють. А потім поповзли чутки, що батько Ірини, тобто новий сільський піп потрапив у їхнє глухе село недаремно, що до війни правив він у самому Житомирі, потім був аж у Казахстані в евакуації, але чимось проброївся перед їхнім релігійним начальством, а може навіть і перед партійним, щось сказав не те. От і понизили його у їхніх церковних званнях і прислали аж сюди.
Якось у неділю спостеріг Степан: зайшла попівна в читальню. Подався й собі. Зайшов, сів у кутку, шелестів газетами. Завклубу дивував, сам на себе сердився, поглядав нишком, як вона книжки перебирає. Аж тут годинник на стіні бемкнув, і Степан не витримав, засміявся. Вийшов, зітхнув полегшено і подався до лавки. Нема мови, попівна гарна. Проте випити з друзями куди краще.
Під лавкою, на колодах для нового клубу наготовлених, вже чекали на нього. Склалися. Взяли на трьох чвертку — більше тоді й не купували, не ті статки. Степан ковтнув один разок, відчув, як тепло тілом розтеклося і разом з ним зринула раптом важка й пекуча думка: п’є й гуляє він уже півроку. Бабуня, якби бачила, не похвалила б. Пішли вони до клубу, потанцювали під баян, перекурили, самогонкою трохи добавили, а думка від Степана не відчіплялася. Тоді взяв він із собою дружка свого, Володьку Марчишиного, пішли вони до баби Гуньки і ще півлітру випросили. Майже всю її випили в колгоспному садку, яблуками кислими закусили. І сп’янів Степан. Уперше в житті по-справжньому сп’янів. Відправив Володьку додому, а сам подався до попової хати. Свататись. Що ближче підходив, то більше сором його брав. І за те, що п’яним на люди йде. І за те, що свататись буде — отак, зненацька. Однак у душі його щось ятрилося, щось пекло несамовито. Пухир якийсь ріс і гарячішав. Порятунок від того був один — піти й розказати попівні та її батьку. А там, хай що буде. Біля попівської хати в темряві з виключеними фарами стояла машина. Степан уже геть близько підійшов, кроків за двадцять, і тільки тоді второпав, що це за машина. Біля хати його коханої стояв воронок. Той, що по ночах людей забирав невідомо куди. Збагнувши це, Степан стрибнув у бузкові кущі й затаївся. І соромно йому зробилося ще більше. Ото п’яний женишок. Свататися йшов, а сам воронка злякався. Але сидів у кущах, не ворушився.
В хаті світилося. Проте тьмяно якось і лише в одному вікні. «Гасова лампа, — з п’яною повільністю здогадався Іван. — Чого це вони електрики не вмикають. Ще ж, здається, нема дванадцятої години. Ще ж не…»
Раптом — і двері не рипіли — на ґанку попівської хати з’явилися дві постаті. Степан їх досі пам’ятає. Все пам’ятає. Вересень. Темна глуха ніч. Чорне все. І вона в білому сарафанчику. Поцілувала когось. Сама поцілувала. Ніхто не силував. І щиро так — не скажеш, що прикидалася, повинність відбувала. А в того, темного, у військовому одязі, — кашкет на голові. Навіть не зняв, цілуючись. І кров у нього на руках. Це точно. Може, й не одна кров. Може, саме він і матір колись… Там, у райцентрі. Разом з отим уповноваженим. Утім, і таких хтось любив.

Машина тихенько від’їхала. Фари ввімкнула вже аж на іншій вулиці. В бік райцентру поїхала.
Степан усю ту ніч не спав. На призьбі сидів. Від нічного холоду й вогкості хміль швидко вийшов. В голові було порожньо. Геть порожньо.
А вранці навіщось послали його на ферму, і він там зустрів її. Випадково зустрів. І вперше побачив, яка вона. Її гарне обличчя, виявляється, було пещеним і пихатим. «Я тут з вами не надовго, — ніби говорило це обличчя. — Я від вас вирвуся. За всяку ціну вирвуся».
Так усе й закінчилося, не розпочавшись. Щоправда, снилася вона ще кілька років, проте дедалі рідше. В тих снах попівна була не такою, як насправді. Вранці після тих снів було щемно й тоскно, але поступово той щем пригасав і пригасав, а зараз, якщо й присниться, то вже без щему. Просто сниться молодість.
А далі все в нього пішло, як у людей. Ще трохи попарубкував. Потім оженився на молоденькій, простій дівчині. Той рік після весілля був для нього майже щасливим. Робота, сім’я своя — дружина та племінник. Хату збудував. Невелику, але гарну. Коли закінчував, дружина вже вагітною була. Жартував, що входини й хрестини справить одночасно. Та не склалося. Не судилося. Під час пологів дружина померла. І дитя померло за два тижні. Зараз, напевно, від такого рятують. А тоді…
Баби в селі потім не раз раяли вдруге одружитися. Степан лише рукою махав. Нічого не пояснював. Що тут пояснювати? Раз не вдалося. Вдруге не вдалося. Досить.
Так і жив самітником. Племінник виріс, у світи подався. А Степан знав тільки роботу й хазяйство. Мовчазним зробився, поступово звик до самоти. В селі позаочі звали його вовкулакою. Він знав про це й не сердився. Що ж! Кому як судилося.
Була одна молодичка, колишня дружина сільського агронома, розведена. Забігала нишком іноді.
Так і жив. Племіннику двічі на рік гроші висилав. Той дякував у листах. А так особливо нічого не писав. І роки пішли, побігли — змигнули й нема. Нудно він жив. Можна сказати, даремно. От тільки й толку від нього, що племінника на ноги поставив. Кооперативну квартиру на дві кімнати купив йому в Житомирі. Потім на «Запорожця» настарався. А більше… Йому б варто було веселіше жити. Голод його обминув. І фронт не вбив. І з попівною не зв’язався. Берегла його доля. А він отак нудно… Хоча чому це? Десь років у сорок п’ять почав Степан помічати, що в селі його все-таки поважають. Був при силі. Зі своїм хазяйством справлявся сам і найпершим. Та й робив у колгоспі їздовим — коники завжди під рукою. От і кликали його весь час на допомогу. Кому зорати, кому — викосити. З єгерем та з лісником потоваришував. На полювання з ними ходив. А через них сусідам та далеким родичам допомагав дерево й дрова виписувати. Та й грошей мав удосталь, позичав усім, хто попросить. Віддавали справно. Бо знали, що Степан і кіньми, і руками своїми, і грошима ще не раз у пригоді стане. Ні, все-таки поважали його. На всі весілля кликали. Він приходив, але довго не засиджувався. Пити особливо не пив. Співати-танцювати не дуже любив. Попоїсть та сидить, на людей дивиться. Ніби в кіно. Він, здається, отак все життя своє прожив — ніби кіно в клубі дивився.
Цікаво іноді — то й усе. Проте вже під шістдесят все рідше робилося йому цікаво. Бо все, здається, пережив, усе знає. Наперед знав, хто що скаже, хто як вчинить. Отак і жив. Наче сторонній у житті. А може, він даремно тоді, як на фронт їх везли, під бомбами не загинув. Може, йому якраз судилося загинути, але щось там не склалося, не здійснилося. Не той вузлик зав’язався, ось він і залишився жити. Отаким, стороннім. Тим паче тепер самому йому жити навіщо? Нема вже навіть городів сусідських, щоб їх орати…
Цих думок Степан до себе не підпускав. Та все одно, десь у лютому, вони виринали на поверхню. Виринали, бо зима в зоні все тривала й тривала. Ніхто селом не їздив. І сухарі закінчувалися, і борошно. Якби не хазяйство…
В ці лютневі ранні вечори він навіть собаку до хати впускав. Собака в нього старий і дурний. Хазяїн до нього балакає, а він хоч би морду підвів. Дрімає собі біля грубки.
А цієї зими ще й радівце змовкло. Що там у світі діється? Одного разу — на початку березня — навіть на хлівець виліз. Хлівець так стоїть, що в добру погоду з нього за полями трасу видно. Так її колись проклали, що вона село далеко обминає. Хотів подивитися, чи їздять там машини. Одначе день був не погідний. Нічого не побачив. З півгодини просидів, як дурень, на слизькому даху. Якось навіть очі засльозилися. Від вітру, напевно. А от піди взнай, що там у них робиться. Може війна почалася? Може повмирали від якої нової хвороби? Раніше хоча б чути було, як вертольоти оддалік пролітають. На атомну все літали. А тепер і вертольотів не чути.
Степан обернувся у той бік, де за лісом була атомна, і подивився на своє порожнє село. Хати вже по дахи позаростали бур’янами й кущами, а тепер уже й вулиці почали заростати. Дахи на багатьох будинках повигиналися, поввалювалися. Тільки церква ще трималася, і мідний хрест на ній спокійно впирався в небо. «Як уже й хрест упаде, тоді і я помру, — раптом подумав Степан. — Але чого ж траса геть порожня. Мо’ вони й справді там усі повмирали від якогось нового СНІДу чи ще чогось?..»
І так його до рук взяла та його чорна фантазія, що наступного ранку Степан не витримав — вирішив до райцентру з’їздити. Хоча б щоби хліба купити. Конем не відважився. Хоч і кажуть, що тепер коней дозволяють тримати, але то тільки кажуть. Береженого Бог береже. Налагодив лісапета, одягнув куртку того шведа, чоботи ялові офіцерські та й поїхав. Навпрошки не так вже й далеко — дванадцять кілометрів.
Еге ж, проїдеш на веломашині по таких кучугурах. Полем їхав — то ще нічого, зима не надто сніжною була. А як крізь ліс довелося — куди там. Повісив він велосипеда на дерево біля узбіччя колишньої дороги, якомога вище повісив, щоб раптом снігом не замело, і подався далі пішки. Отут і зрозумів, що вже старим зробився. Нехай і перемети, нехай і без дороги. Все одно. Раніше він би ті останні сім кілометрів за годину пройшов би. А тут плуганився півдня. Як у райцентр входив, уже й сутеніло.
Йшов вуличкою до центру містечка і вслухався, вдивлявся насторожено і з насолодою. Нічого, жило містечко. Діти іноді пробігали. Жінки з сумками йшли. Все, як у старі часи. Що він робитиме, як ще й їх виселять? Маруська казала, що нізащо не поїде. Але якщо усіх виселятимуть, то куди вона подінеться? Проти влади не підеш… Хоча він же сам пішов… Він сам. У тому то й річ, що сам. Самітник. Вовкулака. Дух зони, як назвав його один дурний газетяр. Степан і досі посміхався, як згадував ту назву. Дух. Це ж треба. І смішно було. І гірко. Він згадав, як посварилися колись два його сусіди за клаптик городу. А тепер стільки землі пропадало. Стільки землі. Могли б тисячі людей жити. Худобу пасти, поля орати. Могли б. Все це й досі не вкладалося в його голові. Як тридцять третій рік не вкладався. Як тридцять сьомий. Життя… Ні, це не життя, це їхнє государство змусило його голодувати малим, забрало матір. І раптом здалося йому, старому, змученому зашкарублою самотністю і оцією дорогою крізь ліс і сніг, здалося раптом, що все це не в житті його було з ним. Що все це — довгий сон. І насправді не було ні тридцять третього, ні тридцять сьомого, ні війни, ні Чорнобилю. Нічого такого не було, бо такого просто не може бути в житті людини. Тільки уві сні. І ось зараз прокинеться він від цього важкого сну і підведеться знову молодим і щасливим, по-справжньому щасливим. Може, так і буде після того, як він помре. Може, це життя — це тільки сон. Важкий сон у золотому сні.
А потім почало йому здаватися, що він чи то вже збожеволів, чи от-от збожеволіє. Ноги дедалі менше його слухалися, в грудях пекло.
До Маруськи додому він дістався вже зовсім хворим. Ледь поріг переступив. Маруська тільки руками сплеснула. Заметушилася, звеліла роззутися, зняти куртку й кухвайку, потягла за стіл, чарку налила. У неї якраз були гості, повна квартира. Що вони там справляли, Степан так і не зрозумів. Перехилив чарчину — і в голові прояснішало, але в сон потягло, у справжній. Розморило. Вже засинаючи, почув, як поряд балакають дві молодички. «Це той самий самосел?» «Той самий» «І що, він сам живе?» «Сам-один на всеньке село» «Боже, який жах! І бандитів не боїться».
«Які там бандити в зоні», — ще встиг подумати Степан і міцно заснув. Здається, він вдруге за все життя сп’янів.
Наступного ранку він не зміг підвестися. Весь горів. Маруська зміряла температуру і перелякалася. Викликала лікарів. Ті сказали, що запалення легень і треба до лікарні. Степан мляво опирався. Худоба ж сама лишилася. «Яка там худоба, діду! Вас треба рятувати». Повантажили його на ноші та й засунули до білої автомашини.
Тільки через три дні йому покращало. Лежав на чистеньких простирадлах. Їжу йому тричі на день прямо в постіль подавали. Хліба скільки хочеш. Степан почав потроху навіть приховувати на сухарі. Та потім схаменувся. Соромно зробилося. А Маруська юшечку курячу носила, соки різні у банках. Сміялася: «Ви не бійтеся, дідуню. Я все це вам ущитувати не буду». Рай, а не життя. Але ж худоба сама лишилася. Корова, кінь, собака, курей дванадцятеро з півнем, кіт. І телятко, телятко ж як? Все просив Маруську: «Навідуйся, погодуй, напій». «Добре-добре, дідуню. З’їжджу. Ви не хвилюйтеся. Здоровля поправляйте».
На сьомий день обсіли його погані передчуття. Почав проситися у лікаря. Не відпустив. І одяг не віддав. А в лікарняному халаті й тапцях на босу ногу не побіжиш. Дзвонив Марусьці на роботу, ледь впіймав її за третім разом. Попросив одяг принести. Обіцяла. Та не принесла. Наступного дня прийшла з якимись папірцями. Весела.
— Ну, дідуню, все-таки вибила я вам усі бумаги. Поїдете в будинок престарілих, у Житомир.
— Навіщо? — не одразу збагнув Степан.
— Жити там будете. Хороший будинок, кажуть.
— Що? Я тебе просив? Я тобі доручав?!
Що було далі, Степан соромився згадувати. Він кричав, матюкався, обзивав усіх. Збіглися лікарі, вмовляли його, погрожували, хотіли укола дати. Проте Степан не вгамувався і скандалив доти, доки молоденький лікар не здався:
— Добре, я випишу вас негайно. Однак ви мені розписку дасте. Розписку, — і губи його тремтіли. — Я такого ще не бачив.
— Ти ще нічого не бачив, — уже заспокоюючись, сказав Степан. — А розписку давай, складай. Яку хочеш підпишу. Ось, при свідках.
За годину його виписали. Вийшов на подвір’я і зітхнув полегшено. Після тяжко