що таке "кальварія"?преса
Автор: Христя НечитайкоВидання: Друг читача, портал
Синдбад проти графоманії
http://vsiknygy.net.ua/index.php?module=review&id=574Болеслав Лесмян. Пригоди Синдбада Мореплавця. Повість / Пер. з пол. Віктора Дмитрика. – Л.: Кальварія, 2007. – 208 с.
Пропоную простенький, але надзвичайно «казковий» тест. Назвіть першу казку, яка спала на думку. З дівчатками все ясно: без сумніву, це Попелюшки-Білосніжки. А от найпопулярнішою «хлопчачою» казкою, впевнена, будуть «Пригоди Синдбада». Сумніваєтеся? Тоді візьміть до рук книжку Болеслава Лесмяна – і ви переконаєтеся, що Синдбад ще довго лишатиметься вашим улюбленцем.
Поділюся секретом: лесмянівський Синдбад – не зовсім той арабський молодик, якого ви пам’ятаєте з дитинства. Автор скоріше дає старе ім’я новому героєві. Знаєте, ця книга – навіть не переказ відомих сюжетів, а радше «пародійний переспів», дотепно й повчально «перелицьована» історія зі старими іменами й новими подіями.
Лесмян використав оболонку арабської казки й наповнив її цілком європейським змістом. Повість була створена майже століття тому, однак художник Михайло Євшин не шкодував сил і уяви для того, щоб максимально наблизити її до нашого часу. Ілюстрації вражають своєю безпосередністю й тонким гумором, подеколи трохи цинічним, ба навіть чорним. А кумедна на вигляд морда Морського Диявола створює враження, ніби дивишся повнометражний американський мультик у стилі «Мадаґаскару» й «У пошуках Немо».
Сказати чесно, багато моментів зрозуміє вповні тільки дорослий читач. Автор будує повість всуціль на кумедному абсурді й іронії. Річ у тім, що всі Синдбадові біди трапляються з ним через адресований йому лист Морського Диявола. Отже, виходить, що жага мандрів – то диявольські підступи. Якщо ж придивитися пильніше, то виявиться, що нещастя переслідують хлопця з вини одного великого графомана з амбіціями. Цього графомана звуть дядько Тарабук, і він – найцікавіший образ у повісті поряд із бешкетником Морським Дияволом. Тарабук – поет, точніше віршотворець, римач. Дядько висміюється з любов’ю, але нещадно: «Дядько Тарабук кохав поезію, але ненавидів граматику. Писав він з помилками і зазвичай робив дві-три помилки на слово…» Тарабукові вірші позбавлені сенсу, навіть риби на морському дні плюються від списаного ним паперу, а справжній поціновувач поезії Морський Диявол вважає, що «і осел писав би краще». Звідки цей сарказм на адресу поезії авангарду й символізму? Питання лишається відкритим.
Однак Лесмян глузує не тільки з усюдисущих графоманів. За деякі «фемінно позначені» сторінки можна було би жорстоко поплатитися, якби поважні емансиповані жінки читали «Пригоди Синдбада», а не Забужко й Ґретковську. Автор нещадно висміює жіночу пристрасть до коштовностей, зображуючи чарівну жінку із характерним іменем Найдорожча. Утім, сам Синдбад у любовних питаннях також не вирізняється надмірною моральністю, отож і поважним емансипованим паннам книжка має сподобатися.
От бачите, а ви думали, що Синдбад – всього лишень казка для дошкільнят! Де там! Тепер пропоную ще один «казковий» тест: задумайте-но свого улюбленого казкового героя. Впевнена, що знаю, про кого ви подумали...
