преса

Автор: Михайло Бриних
Видання: «Сучасність»

Майже завжди навпаки

№8, 2008
Іен Мак’юен. Спокута. – Л.: Кальварія, 2008

Якби не цей роман Мак’юена, я б ніколи не повірив, що на початку ХХІ століття від жанру мелодрами можна чекати великого надою. Сучасна літературна промисловість нехтує цією емоційною коровою, – набагато вигідніше виробництво сурогатних “жіночих романів”. Якщо з екстракту кожної сльози Джейн Ейр можна розбодяжити штучне море, то й дбати про розростання породистого мелодраматизму немає сенсу.
Прозове тваринництво навряд чи зважатиме на успіх Мак’юена, і його чуттєві новації в кращому разі проростуть будяками у тих таки нескінчених романюках про велику й світлу любов із натурального картону. Так часто трапляється з видатними творами: що врожайніший текст – то частіше його засівають ріпаком, аж до повного виснаження.
«Спокута» починається аж так повільно, як би це міг собі дозволити Кундера. Старий будинок, річка, квіти, фонтан, велика родина. Очікування приїзду гостей, безліч дрібних клопотів. Автор настільки уважний до деталей, що немає жодних сумнівів: кожна рушниця у тексті вистрілить. Зовнішня театральність переплітається з сюжетною лінією: Брайоні Толліс, дівчинка з великими письменницькими амбіціями, готує на честь прибуття свого брата справжню виставу. Звісно ж, про всепереможну любов.
Мак’юен поступово привчає свого читача до того, що подальша оповідь надзвичайно передбачувана. Якщо вже він береться переказувати історію про безцінну майсенську вазу дядька Клема – її неодмінно розіб’ють (навіть двічі). Якщо Брайоні зазнає поразки зі своєю п’єсою – вона перетворить на театр реальність.
Ви стежите за логікою? – нагадує час од часу автор. Адже Брайоні Толліс також не відступає від своєї логіки ні на крок. Вона вже достатньо доросла, щоб розуміти: «Негідники не завжди з’являються в чорних плащах і з гидким виразом на обличчі». Негідник мав з’явитися – і хоча його нібито ніхто не бачив, Брайоні наперед вирішила, кого варто відправити за ґрати. Історія зі зґвалтуванням, що трапилася в цьому добропорядному товаристві, потребувала художньої довершеності – найнесподіванішого злочинця.
Далі в «Спокуті» логіка демонструє дивний кульбіт: на підставі свідчень однієї лише 13-річної дівчинки невинного хлопця запроторюють до в’язниці. Таке може трапитись тільки в житті, але аж ніяк не в літературі з її досконалістю сюжетних вузликів та бездоганних причин-наслідків.
Ця тонка гра з читацькими уявленнями про правду та вигадку в художньому творі є надзвичайно цікавим винаходом Мак’юена. Закономірності можуть давати величезну похибку, і водночас життя часто потребує дитячих підказок. І тоді стає зрозуміло, що справжній збоченець і ґвалтівник – це розважливий шоколадний магнат Пол Маршал. Бо чого ще можна чекати від людини, яка додумалась виготовляти шоколадні батончики без какао, та ще й мріє постачати цим дешевим варивом британську армію?
Але роман, зрештою, про інше. Злочин і покарання Мак’юена не цікавлять. Все ж таки це не детектив, а мелодрама. І Сесилія, старша сестра Брайоні, протягом багатьох років чекає на свого Робі, чия доля так просто зламалася внаслідок дитячої чи то примхи, чи то впертості.
Брайоні прагне спокути. Робі та Сесилія витримають усі подальші випробування. І вони здобудуться на щастя, про яке так хотіла розповісти Брайоні в своїй дитячій п’єсі. Це трапиться навіть у тому випадку, якщо вони обоє загинуть під час війни. Чи ви ще стежите за логікою?

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій