преса

Автор: Галина Гузьо
Видання: Високий замок, газета

Ренате Велш: «Книги Джоан Роулінг – не кращі й ...

Ренате Велш: «Книги Джоан Роулінг – не кращі й не гірші, аніж сотні тисяч інших»
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=57128
16.06.2007

Творчість австрійської дитячої письменниці Ренате Велш знайома українцям завдяки книжці “Вампірятко”, що торік вийшла у видавництві “Кальварія” (переклад з німецької – Ольги Сидор).

Про особливий світ дитячих книг і стан сучасної австрійської літератури - в ексклюзивному інтерв’ю відомої в Європі авторки “Високому Замку”.

-Пані Ренате, якими якостями повинен володіти автор, який пише для дітей?

- Він повинен бути чесним перед самим собою. Не думати, що кожна дитина – така сама, яким у дитинстві був він. Діти змінюються разом зі світом. Дитячий письменник мусить цікавитися, чим живуть сучасні діти. Й намагатися зрозуміти все на сто відсотків. Мій тато казав: якщо ти розумієш щось по-справжньому, то зможеш пояснити це 12-річній дитині, а якщо тільки наполовину – то лише колезі-професіоналу. Перед тим, як написати книгу “Крило дракона”, я десять років досліджувала тему – як живе сім’я, в якій росте неповносправна дитина.

Писати для мене – єдина можливість втрутитися, висловити те, що зазвичай залишається невисловленим. Пишу для того, аби кожній дитині дати розуміння того, що вона – важлива.

- Як часто сучасні діти дають вам теми для творів?

- Кожна дитина, з якою я спілкуюся, залишає слід у моєму серці. Краплинка до краплинки – й це виливається у загальні враження.

- Чим відрізняються казки, на яких виростали ви, від тих, які читають діти ХХІ століття?

- Казки змінилися. Сучасні дитячі письменники не бояться порушувати дражливих тем. Вони можуть розповідати дітям дуже багато, адже дітлахи у реальності зараз переживають більше всього, ніж раніше.

- У чому, на вашу думку, секрет успіху “Гаррі Поттера” Джоан Роулінґ?

- Цей успіх створили професійно, грамотно “розкрутивши” книжку. Серед дітей стало модним похвалитися: “Я прочитав “Гаррі Поттера”. Але книги Джоан Роулінґ – не кращі й не гірші, аніж сотні тисяч інших книг. Розповіді про Гаррі Поттера добре написані, однак у них немає нічого нового. Вони ґрунтуються на оповідях з англійських інтернатів ХІХ століття, лише збагачені містикою.

- Ви пишете й для дорослих. Чи відрізняється настрій, з яким беретеся за написання дитячих і творів для дорослих?

- Майже ні. Я завжди намагаюся ставити себе на місце своїх героїв. Коли пишу для дітей, то не впадаю в дитинство, а просто пробую сприймати світ так, ніби в ньому для мене все нове.

- Ви очолюєте Спілку австрійських авторів. Чим живуть сучасні австрійські письменники?

- Найбільше, що зараз хвилює австрійських авторів, - їхні екзистенційні проблеми. Мало хто може заробляти з того, що пише. Чимало наших письменників живуть за межею прожиткового мінімуму. Я – виняток. Але ж я дуже багато працюю.

- Ваша землячка Ельфріда Єлінек отримала Нобелівську премію у галузі літератури за 2004 рік. Чи мав цей успіх якийсь вплив на австрійських авторів?

- Важко сказати. Особисто я зраділа успіхові Єлінек, з якою ми мали декілька спільних читань. Але ставлення до її постаті в Австрії – неоднозначне. Дехто після Нобелівської премії обізлився на неї, мовляв, “а нам тепер не дістанеться”.

- Ви вперше завітали до України. Як вам у нас сподобалося?

- Надзвичайно. Я тут була вперше, але точно не востаннє. До речі, моя бабуся – родом із Перемишля. Українці, з якими мені довелося познайомитися, дуже сподобалися мені. Не почувалася тут чужою. Була наче серед близьких людей, які просто розмовляють іншою мовою.

Довідка «ВЗ»

Ренате Велш народилася 1937 року у Відні. У Віденському університеті вивчала англійську й іспанську філологію та літературознавство. Керувала дитячою літературною студією. Писати почала ще в дитинстві. Як каже письменниця, «щоб пізнати саму себе». Найвідоміші твори: “Онук мисливця на левів” (1969), “Йоганна” (1979), “Крило дракона” (1988), “Дні чортополоха” (1996), “Оця, або чужа дитина” (2002), “Велика книжка про вампірятко” (2004), “Котяча музика” (2005). Лауреат багатьох літературних премій. З 2006 року – президент Спілки австрійських авторів.