преса
Автор: Наталка СняданкоВидання: Львівська газета
Мій читач цікавиться політикою і має почуття гумор
http://www.knyha.com/ukr/critic/?id=326- Ви дебютували в літературі в уже досить зрілому віці. Чи планували стати письменником?
Взагалі, я в дитинстві мріяв бути моряком, а до літератури мене навернула любов до читання: як почав десь у чотири роки читати книжки, так це триває й дотепер. Щоправда, дедалі менше тягне до художньої літератури, а більше - до філософської та політичної. Наприклад, я є затятим фанатом журналу "Ї". А щодо дебюту, то це прозу я почав писати "у зрілому віці", а до того двадцять років писав поезію.
- Жанр ваших романів називають "фіктивною історією". Як би ви самі окреслили цей жанр?
Є такий старий термін на позначення цього жанру: "альтернативна історія". Але останні два романи іншого плану. "Тероріум" - чиста антиутопія, а "29 срібних" - ретро-бойовик.
- На які літературні зразки ви орієнтуєтеся? Хто є для вас найбільшим авторитетом у літературі: класичній та сучасній?
Серед класиків - Іван Котляревський, Василь Стефаник, Григір Тютюнник. Серед сучасних - Юрій Винничук, бу-ба-бісти, Єшкілєв. А Прохаськові за "НепрОстих" я дав би "Нобеля".
- Чого чи кого, на вашу думку, найбільше бракує у сучасній українській літературі?
Добротного професіоналізму.
- Ви - журналіст за фахом, як це впливає на вашу літературну творчість?
Не сказав би, що позитивно. Мені, наприклад, бракує психологізму. Хоча, з іншого боку, журналістика дисциплінує: почав - мусиш закінчити.
- Українські письменники переважно є представниками богемно-академічного "прифілологічного" середовища. Ви також ідентифікуєте себе з цим середовищем, чи намагаєтеся створити опозицію?
Останнім часом я уникаю богемної тусовки, у мене є кілька приятелів і приятельок з названого вами середовища, ось з ними й спілкуюся.
- Як ви оцінюєте комерційний успіх ваших романів: ви вже його досягнули чи тільки перебуваєте на шляху? Де і якими мовами ваші твори вже переклали, а де ще тільки готуються?
Про комерційний успіх можна було би говорити, якби я жив зі своїх книжок, але цього нема. Я чув, що мене перекладають російською, чеською, шведською, але книжок іншими мовами не виходило.
- Як впливає на вашу творчість те, що ви живете у селі, у провінції? Добре це чи погано для письменника?
Це залежить від характеру письменника. Я за натурою самітник, тому мені в провінції добре. Не конче брати участь у різній метушні, від якої важко було б відмовитися, живучи, скажімо, у Києві.
- Що таке центр і периферія у вашому уявленні?
Для письменника це не суттєво.
- Яку позицію ви займаєте у модній нині дискусії про поділ української літератури на елітарну та масову? Чи плануєте писати "для вічності"?
Якщо письменник каже, що він пише "для вічності", то в нього щось негаразд із самооцінкою. Але водночас мало хто зізнається, що він пише масове чтиво. Вважаю, що просто треба писати цікаво.
- Хто є вашим потенційним читачем? Чи думаєте ви про це, коли пишете?
Я знаю свого читача. Це - людина не з філологічною освітою, радше "технар", який цікавиться політикою і має почуття гумору.
- Що є для вас важливішим: читацький успіх чи відчуття задоволення від власного твору? Що є критерієм якості: власна оцінка чи оцінка оточення і хто становить це оточення?
Я сам себе об'єктивно не можу оцінити. Скажімо, як на мене, найвдаліший мій роман "Лжеnostradamus", а публіка вважає, що "Дефіляда".
- Чим цікавий Василь Кожелянко у приватному житті?
Позаяк я живу в селі, то вільного часу як такого немає, є чергування фізичної та розумової роботи. А поміж тим - музика, читання, часом випивка.
- Як ставитеся до промоційної і самопромоційної діяльності письменника: наскільки любите проводити презентації, зустрічі з читачами, роздавати автографи? Наскільки необхідною вважаєте таку діяльність?
Я не люблю презентацій, але, коли треба, беру в них участь. Ось останні кілька років буваю на Форумі видавців у Львові, де підписую книжки. Взагалі підписувати книжки для мене - найважчий жанр, наперед тексти я не заготовляю, а експромт - не найсильніше моє місце.
- Чи повинен письменник стоврювати автоміф про себе? Чи створює його Василь Кожелянко?
Для письменника міф про нього - річ корисна в сенсі промоції його книг. У попередній літературній кармі я написав кілька віршів про джинси і носив винятково джинси. Тепер щось такого нема. Хіба, може, бороду запустити. Чи мешкання в селі може когось здивувати?!