преса

Автор: Слава Упа
Видання: «Видавництво «Смолоскип»

Масло і маргарина

http://smoloskyp.org.ua/content/view/170/174/1/10/

Прислухаючись (хоча, на жаль, доволі буквально) до порад Федора Михайловича Достоєвського, більшість людей більше цінує буття, ніж його сенс. Проте, ще існують у нутрощах приватних квартир і в палатах психіатричної лікарні люди, що оголошують війну життю без сенсу. Саме про таких мужніх людей і йдеться у романі Тетяни Винокурової-Садиченко «Жарт».

Як видно з епізоду роману про шкільний урок зарубіжної літератури, де саме на час розгортання дії проходять «Злочин і кару», авторка Достоєвського ніколи не читала. Цікаво було би дізнатися, чи читала вона зі шкільної програми Булгакова. Cюжет «Жарту» інколи м’яко і ненав’язливо нагадує «Майстра і Маргариту». Можливо, «Жарт» – це намагання переосмислити і по-сучасному інтерпретувати твір російського письменника, хоча результат пошуків змісту головною героїнею призводить не до реінкарнації «Майстра і Маргарити», а до створення епічної саги про Масло і Маргарину.

Масло, він же Янгол (переважну частину роману без крил), сидить у психіатричній лікарні, де його марно намагається вилікувати лікар. Важко уявити лікаря, що вірить балаканині психічно хворого, проте, виявляється, і такі існують, згодом Янгол навіть робить лікарю психоаналіз. Під впливом онтологічно-метафізичних розмов з Янголом лікар приводить до нього фізика, який, у свою чергу, дізна­ється безліч нового про будову Всесвіту і повністю змінює свій світогляд. Виконавши свою місію у дурдомі (яку – невідомо), Янгол в один чудовий день отримує крила, і він відлітає у вікно прямо до Маргарини – рудої дівчини на ім’я Інка. Вона, як і булгаковська Маргарита, літає на відьомський шабаш (хоча, на відміну від останньої, – заради розваги), вирощує вдома потойбічних істот, вивчає теорію відносності і зневажає всіх людей навколо. Інші персонажі «Жарту» – маловиразні. Особисто мені сподобався деструктивний гремлін, проте він дуже швидко зникнув (куди – невідомо), та й взагалі фантастично-містична частка у книжці замала для того, щоб відносити роман до містичних або фантастичних.

Пошуки змісту є основною метою життя Інки, а доморощене ніцшеанство – головним засобом необхідного їй самоствердження над сірою масою звичайних людей. Аргумент про те, що ця сіра маса не замислюється над будовою Всесвіту, виявляється достатнім для того, щоб називати їх тваринами, а себе вважати надлюдиною та, певною мірою, богом. Взагалі, богів у світогляді Інки не існує (з ними лише порівнюють митців), проте існує безліч янголів, роль яких у світі без богів досить незрозуміла. Джерело буття, хоч як це дивно, – розбиті люстерка, з яких можна отримати що завгодно (наприклад, з Інчиного виліз вищезгаданий гремлін, кішка-сфінкс та мініатюрний китаєць). «Певне відхилення від норми є нормою», – стверджує Янгол, і гарне ставлення до шизофреників проходить крізь весь роман. В кінці «Жарту» – хеппі-енд.

Масло знайшло Маргарину, і вони жили довго і щасливо, допоки трансцедентні грані Всесвіту не розлучили їх.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій