преса

Автор: Серафіма Василькова
Видання: Кульбіт, «Інтернет-часопис сучасної культури

Одинадцять з половиною запитань до Любка Дереша

http://www.culbit.com/index.phtml?d2=2&s=13&p=0&r=7


Любко Дереш належить до того невеличкого, якщо не кола, то квадрату сучасних українських письменників, знаних-шанованих як вдома, так і на чужині. Його твори видані в Німеччині та Польщі, готуються видання італійською та сербською мовами, досягнуто попередніх домовленостей про видання фінською, голландською та іспанською. Літературна траекторія Любка Дереша яскрава і зухвала, та, якби українським письменникам вручали премію читацьких симпатій "за доброзичливість і гречність", безперечно, він був би серед номінантів.

1. На які банальні запитання Вам доводиться часто відповідати?

- Я не можу сказати, що це банально, це ніби природньо - знати людей. Але часто питають про таке:

- звідки Ви черпаєте натхнення?

- коли Ви вперше почали писати?

- коли Ви зрозуміли, що Ви будете письменником?

- що Ви хочете сказати своїми творами?

- наскільки автобіографічними є Ваші твори?

- про матюки: чи вживаєте Ви матюки, навіщо Ви вживаєте їх і чи не хочете Ви припинити це діло?

2. Ваша улюблена дитяча книжка?

- Можливо, не дитяча, але є така хороша книга - "Дванадцять стільців". Тобто, книжки про Остапа Бендера - "Дванадцять стільців" і "Золоте теля". Це таке, що знаю - воно мені не надоїсть за три чи за п'ять років перечитати знов.

3. Чим Вас може здивувати людина? От бачите людину - і розумієте, що така дивна, як НЛО?

- Оце чесно треба, щоб людина ознаки інопланетності виявляла. Є такі люди, в яких на лиці написано - що вони не з тої планети. Вони так само і говорять - говорять одне, а їх вигляд виражає зовсім інше. Їхні реакції непередбачувані. Мабуть, коли я не можу спрогнозувати людину, тоді вона цікава і дивна, дивна в хорошому значенні.

4. Якби Ви були ресторатором, то яку б ресторацію відкрили?

- Залежно я б її відкривав для грошей чи як?
- А як Ви бажаєте...
- Японська ресторація.
- А де?
- Десь напевне на Західній Україні. Травив би галицький менталітет японською кухнею.

5. Дві речі, думка про які Вас заспокоює?

- Це звучить майже як цитата з пісні Бориса Гребінщикова... Там є "дві речі, які нас хвилюють. Перше, що ми гірші, ніж можем, а друге - це те, що все в надійних руках". Це відчуття, що все ніби так, як має бути, і не інакше, і не потрібно вимагати від світу... (світова таємниця була збережена завдяки технічним вибрикам. - Кульбіт.)

6. Чи існує людина, автограф якої Ви хотіли б отримати?

- Харукі Муракамі, якщо вже придумати.

7. А Ви колись в своєму житті брали автографи?

- Ні, я якось не встиг дорости до цього, як уже... (тут, здається, таємниць немає, але техніка все одно скористалась правом вето. - Кульбіт.)

8. Раритетне запитання. Коли останнього разу Ви їздили на трамваї?

- Напевне, це минулого року було у Львові. Чому минулого року - тому, що тепер я звик по Львову пішки ходити. Там двадцять хвилин достатньо, щоб дійти в будь-яку точку, яка в центрі знаходиться. А за центром трамваї майже не ходять.

9. Ваш ідеальний співрозмовник - це...?

- Це - людина з якою мені зручно помовчати.

10. Все ж таки мені доведеться не мовчати, а задавати наступне запитання. Якби Вам довелось вийти на демонстрацію, плакат з яким написом Ви б погодились нести?

- Загадково. Я собі зразу згадав анекдот про чукчу, який ніс плакат "Мир. Труд. Май. Июнь. Июль. Август. Сентябрь..." Ні, це би щось таке було... Мені колись товариш подарував два плакати... А він такий абсурдист. На одному написано (це такий, щоб втикати в газон) - "Траву отравлено", а на другому: "Обережно! Квіти при вимкненні їх з електромережі - гинуть".

11. Чи є у Вас домашня тварина?

- Є, це собака.


11 1/2. А який її девіз?

- "Залишимо сором людям".

Місце дислокації: Київ, Інститут журналістики, презентація четвертого опублікованого роману Любка Дереша "Намір!".