преса
Автор: Оксана СавченкоВидання: Кульбіт, «Інтернет-часопис сучасної культури
Оскар і рожева пані
http://www.culbit.com/index.phtml?d2=2&s=15&p=15&r=6Сьогодні вже не пишуть таких книжок, щоб можна було прочитати за одну ніч, а потім повертатись до неї кожного вечора. Щоб мова була легка, чарівлива і така непафосно-жива, а смисли - глибокі і такі потрібні. Щоб відкривали книжку заради неї, а не для естетичного убиття часу.
Ні, він не гаятиме часу.
Він - молодий хлопчисько, закоханий в дівчину, на яку претендує інший.
Він - тридцятирічний чоловік, коханій дружині якого роблять операцію.
Він - п'ятидесятилітній гульвіса, який ще прагне врятувати свій шлюб.
А якщо то все - лише дитина? Десятирічний хлопчик, чий світ ніяк не хоче обмежитись лікарняними вікнами. Його єдині друзі - це старенька вигадниця й матерщинниця Бабця-Ружа та Бог зі своєрідною манерою приходити в гості. Дитина, якій залишилось жити не більше дванадцяти днів. І кожен день для нього - як десятиріччя. Історія чистої любові, справжньої дружби і великої душевної мужності розгортається у тринадцяти листах безнадійного пацієнта до Бога. Чотирнадцятого листа напише його подруга.
Таких книжок сьогодні не пишуть. Можливо, ви не повірите. Власноруч візьмете і погортаєте невеличку зелененьку книжечку у твердій палітурці. А може й ні. Навіть не запам'ятаєте це ім'я. Бо Ерік нагадуватиме про якогось вікінга чи київського ресторатора, а еротичний присмак імені Емманюель ніяк не пасуватиме до натюрліх, типово німецького прізвища Шмітт. Ерік-Еманюель Шмітт - улюбленець сучасної театральної сцени, до речі у Києві матеріалізоване вираження цієї світової любові обіцяє з'явитись наприкінці вересня, у постановці театра Романа Віктюка, щоправда, спектакль за іншим твором Шмітта.
Видано: Шмітт Е.-Е. Оскар і рожева пані. - Львів: Кальварія, 2006.