преса

Автор: Роман Лихограй
Видання: «Інформаційний портал «Точка літературного кипіння

Ключ

http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=877

Роман “Ключ” назвали культовим. Це мали б засвідчити зібрана колекція нагород, неодноразове перевидання і ажіотаж, створений довкола нього різного роду ЗМІ. Твір охрестили еротичним, містичним, філософським, окультним і навіть магічним (особисто я б останні два положення без вагань відкинув).

Це було 4 роки тому.

А взагалі, детектив як детектив. Без питань – до когорти низькопробної попси він не належить, але на масовість розрахований і під гаслом “Література не для всіх” не йде. Саме цим і можна було пояснити його тодішню популярність – коли немало українських письменників писали і читали свої твори один для одного, Шкляр пише твір для всіх, та ще й детектив – жанр, що користується певною популярністю у всіх колах читачів. За таких умов роману для популярності треба було просто бути не графоманським. Він таким не був. І нехай головний герой скільки хоче кидається своїми розумними французькими виразами, розмірковує над магією чисел і корчить з себе інтелектуала, а автор штовхає свою філософію апології рідного дому направо і наліво, твір все одно залишається простим у корені. Ніхто не каже, що це погано. Це безумовно було кроком вперед, бо для конкурентноздатності сучасної української літератури, вона частково повинна стати масовою. Хоч це і нелегке завдання.

“Ключ” – детектив доволі цікавий, хоч і позбавлений частково життєвої правди. Авторський стиль чіткий та зрозумілий. Шкляр пише просто і професійно як про речі прості, так і про складніші та заплутаніші. Твір рівний та логічно побудований. Ніяких різких коливань чи прискорень не відбувається. Усе – стабільно.

Головний герой, до рук якого потрапляє ключ від чужої квартири, живе там, як він думає, до повернення господаря. Але той, здається, уже ніколи не повернеться. Розчавлений вагою чужих стін та стривожений інтригою нерозгаданої таємниці, пан Крайній починає пошук загадкового власника квартири, щоб звільнитись від тягаря чужого дому.

Загалом, роман належить до тих, які цікаво дочитати до кінця. Тому жалкувати про те, що почали, не доведеться. Не знаю наскільки він дотягує до рівня “культового”, але на рівні “пристойного” “Ключ” точно присутній. Бо не факт, що з часу виходу його у 2001 році, українська література дала кращий твір у жанрі детективу.