преса

Автор: Роман Лихограй
Видання: «Інформаційний портал «Точка літературного кипіння

ТЮ

http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=572

“Роман-фрістайл з елементами аерофотозйомки”. Так назвала свій твір чи то сама авторка, чи то хтось з видавців “Кальварії”, яка цю, тобто, “Тю” книжку успішно й видала року 2003, вирішивши, як то слід в таких випадках, випендритись, щоб якось зацікавити читача, а скорше – покупця. Ну, то вже їх право. Нехай собі балуються.

Насправді, “Тю” – звичайний соціально-побутовий роман нашого часу. Тематика сучасна. Проблематика широка. Стиль – модерн з усіма витікаючими наслідками. Себто, жаргонізмами, діалектизмами, суржиком, сарказмом, гіперболізацією “етсетера”, як пише Марина Меднікова. Коротше, усім тим, що ще не так давно можна було назвати оригінальним, потім актуальним, а тепер звичайним і буденним. Але певної своєрідності в книзі таки вистачає. Рваний темп побудови тексту. Максимально широке використання рекламних слоганів. Прикольність та динамічність оповіді. Останнє досягається завдяки доволі великій кількісті персонажів, що не сидять на місці, а ведуть, чи хоча б вели активний спосіб життя. Усі вони об`єднані, тобто, певним чином пов`язані з Тихими Водами – звичайним українським селом. Але не всі вони звичайні українські селяни. Політика, культура, бізнес, наука. Влада, гроші, слава. Герої уже нашого часу. Колоритні постаті, що нібито такі різні і неординарні, великі і недосяжні, багаті і знамениті. Насправді ж усі ці люди не більше не менше, ніж просто Тю. Таке собі звичайнісіньке Тю.

Читається роман доволі легко. Частинами твір навіть втрачає своє модернове забарвлення і вражає вишуканим ліризмом, тонким порівнянням, сентиментальністю думки, красою пейзажу. Як на мене, то так у Марини Меднікової навіть значно краще виходить. Але. Текст раптово тарансформується з серйозного в гумористичне, а точніше сатиричне, дійсність починає глючити, а герої частково втрачають здоровий глузд і заварюють таку кашу... Коротше, сьорбайте. Смачного.