преса

Автор: Тетяна Таланова
Видання: SUMNO?, Інтернет-видання та мережа блоґів

Культивованість КУЛЬТу

http://www.sumno.com/index.php?option=com_content&task=view&id=1266&Itemid=42


Вже один десяток рецензій написано на книгу Любка Дереша „Культ”, тож я намагатимусь не повторюватись і спробую розкрити щось новеньке.
Як не дивно (напевно, все-таки не дивно) дерешівські герої знову і знову не втомлюються шукати сенс свого земного життя-буття, межі між світами, між матеріальним і нематеріальним, сном і реальністю, людські межі.

Студент п’ятого курсу біофаку – Юрко Банзай – їде на викладацьку практику до коледжу у глуху забиту місцину недалеко від Львова. Там і починається найцікавіше. Бідного юнака починають догризати залишки студентського сумління: він звинувачує себе у педофілії. А хто б на його місці встояв перед незвичайною, самотньою, тендітною, беззахисною школяркою, що має до того ж неабиякий потяг до біології? При більш близькому знайомстві (не подумайте про мене і Юрка погано) з Дарцею Борхес – тією самою школяркою – Банзай остаточно підриває свій викладацький авторитет, поводячи себе вкрай непедагогічно. Разом новоспечені друзі вирушають коридорами коледжу, вулицями містечка і лабіринтами снів у пошуках „пізнання вищої істини”, а за сумісництвом – всієї правди про вельми загадкову особу охоронця , що у вільну хвилину з захопленням читає роботи Інституту трансперсональної психології і цікавиться полінезійськими віруваннями.

Якщо на початку все дуже і дуже заплутано, то коли вже кількість прочитаних сторінок перевалює за половину, всі вузлики дуже легко розплутуються, і кожен герой займає своє місце. Хтось – на боці Добра, а хтось – на боці Зла. Ну, а хто і де я вам казати не збираюсь :р.

Перша частина твору називається „Амальгама”, на мою ж думку, такий підзаголовок може мати весь роман. „Культ” – це на дивовижу органічний сплав абсолютно різнорідних елементів. Хочете шкільного фольклору?? – будь ласка. Тваринна хіть? Еротично деталізований опис ока, що витікає з свого законного місця? Театр абсурду? Глюки укурків?

Насправді ж „Культ” – це не просто чергова фантастична казочка про антагоністичну боротьбу світла і темряви. Це нескінченно закодований лабіринт з безліччю алюзій. І воля читача – помічати їх чи ні. Автор піднімає у творі величезні пласти: виникає бажання перечитати „В очікуванні Годо” Семюеля Бекета, ознайомитись з роботами Карлоса Кастанеди і навіть передивитись такий милий і добрий мультфільм про ведмежатко Умку. Адже все це може допомогти хоч трохи наблизитись до авторського розуміння роману.

Також на певному етапі прочитання „Культ” нагадав мені давно забутого у „Таємній кімнаті” Гаррі Поттера. Та сама школа, той самий усіма забутий таємниче-зловісний нижній поверх-підвал, той самий обіцяний вихід з цього підвалу Зла всесильного, ну, звичайно ж Зло має свого агента в цьому світі, і як завжди є Бетмен-герой і тьотя-Киця, які з цим агентом воюють. Загалом схеми Джоан Ролінг та Любка видались мені схожими, але ні! я нікого не звинувачую в плагіаті.

Читайте, як все було насправді і чим все закінчилось. ;)


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій