преса

Автор: Ігор Бондар-Терещенко
Видання: Еспресо tv

Еспресо.TV про «Казки на ніч» Руслана Горового

...
Ще більше постмодерних неоковирностей у "Казках на ніч" Руслана Горового (Л.: Кальварія) – про війну на Донбасі, й не лише. Ніби як політична сатира, цікаві бувальщини і побутові образки, але саме метафізична "паралельність" надає збірці ознак цілком "живої" літератури. Це те, що колись стане в один ряд з оповідками шістдесятників на кшталт того самого Рубана чи навіть Тютюнника. А все через формальні причини, бо таке чтиво зазвичай не співпадає з "офіційною" думкою, ідеологією і заодно вже реальністю, коли музи з гарматами говорять один поперед одного. Ясно, що через деякий час термінологія зміниться, чергове начальство піде на пенсію, і колишня правда про село, а чи теперішня кривда щодо війни набудуть інакшого, так би мовити, стилістичного окрасу. Ну, це як у радянських гаслах часів Другої світової, коли із заклику "За перемогу над фашистською Німеччиною і мілітаристською Японією" спершу зникла Японія, переставши бути "мілітаристською" а потім вже й Німеччина стала лише батьківщиною Діна Ріда і дефіцитних гумових індіанців з НДР.

Це все до того, що нехай сумні та невеселі тексти Руслана Горового – журналіста і волонтера – стилістично непевні (казки, новели чи оповідки, як зазначається у підзаголовку, а чи взагалі віртуальний проект, який несподівано став книжкою?) – але їхня цінність саме у цих мовностилістичних відмінностях від будь-якого курсу партії на світле майбуття. Люди тут залишаються людьми, вкинутими у вир жорстких обставин, і в автора "Казок на ніч» так само немає ані часу, ані можливості вибирати колір фарби. Чорне і біле – ось та реалістична палітра, якою змальовані характери-образи у цій збірці. Колись саме так писав своїх "Хамів" Кость Буревій. Мовляв, "я не сентиментальний – і тому не буду писати кров’ю серця свого, я зачерпну в жменю грязюки вогкої і намалюю нею картину слобідського життя".

Джерело