преса

Автор: Олексій Ніколенко
Видання: Перевесло, сайт

Почитай на дозвіллі: Торґні Ліндґрен «Джмелиний мед»

Торґні Ліндґрен – один із найвідоміших шведських письменників: його твори перекладені тридцятьма мовами світу,а деякі з них неодноразово екранізовані. Найвищими здобутками письменника є його повісті «Джмелиний мед» та «Шлях змія на камені»

От про повість «Джмелиний мед» мені б і хотілося поговорити … В основі сюжету віддзеркалюється Біблійна оповідь про Каїна та Авеля,братовбивство тут на першому плані. Принаймні в таку оману автор вводить читача на початку твору і тримає цю лукаву нитку напруження майже до самого кінця. Автор розповідає нам про життя 2-х братів: Гарада та Улофа. Вони живуть по-сусідству,між їхніми будинками маленька стежинка,а от між ними самими велика прірва. Хоча раніше все було гаразд:вони проводили багато часу разом,виховували та повчали один-одного,менший (Улоф) брав приклад зі старшого. Але через підступну та жорстоку життєву долю все змінилося і доволі кардинально. Вони вже не спілкуються,геть,зовсім, більше того – вони відноситься один до одного з абсолютною байдужістю та навіть ненавистю. Улоф,який має хворе серце, чекає поки помре Гарад,у якого рак,і відповідно навпаки. Таке собі «міні-змагання» хто проживе довше і одержить тріумфальну перемогу,а хто помре 1-й і потерпить фіаско…

Але абсурдним є той факт,що кожен з 2-х братів ні на мить не перестає думати про іншого… Так вони «змагаються»,але обом їм не є байдужим стан свого брата. Тобто !!! Автор нам показує під кінець твору – що то лише фальш. От всі ми знаємо,що байдужість це вбивча сила. І за логікою,страждає від неї,та людина,до якої всім,чи комусь одному байдуже. Скажімо так: є «адресат» байдужості,агресії та ненависті(тобто той ВІД кого йде це все), а є «одержувач» (тобто КОМУ ідуть ті хвилі негативу). І типовим є коли страждає та людина,на яку всі байдуже,особливо якщо це йде звідти,звідки навпаки чекають на будь-який прояв уваги… А в творі показана імітована байдужість. Це лицемірство та маска,яку одягнули головні герої. І цим самим вони нищать і самі себе. Пересилюючи себе і вдаючи,що брату байдуже на іншого брата, потерпає як один так і другий. Тобто і «адресат» і «одержувач» гинуть він навмисного покриву ненависті,що вони поодягали на себе. Виникає запитання: НАВІЩО і ЧОМУ так все склалося … ???

Щодо назви… Вона тут дуже символічна. Коротко і в двух словах. Дід цих 2-х братів – Едвард, дуже любив джмелиний мед. Дістати той мед можна було зі джмелиних гнізд на землі. І одного дня, «полюючи» за медом в лісі, дід разом зі своїм псом,назбиравши досить немалу кількість цього меду,натрапили на ще одне гніздо… Але,воно було розташоване на покритті колишнього колодязя. І дід разом із своїм псом,впали в ту глибоку дірку. І допоки в них був той джмелиний мед,вони мали чим харчуватися,оскільки вибратись не могли. Але мед закінчився. І тоді,пес подивився на Едварда як на зовсім чужу людину, а дід дійшов висновку,що він зовсім не знає собаки … ЦИТАТА: «І обом їм стало зрозуміло,що поки все це скінчиться,поки їх так чи інакше витягнуть із того колодязя,один із них має з*їсти другого» Тобто,цей мед був тим фактором,що об*єднував ці дві істоти, то була спільна точка дотику. І коли вона зникла все постало в абсолютно іншому вигляді. Ну а хто кого з*їв нехай залишиться таємницею… От щось подібне є і у відносинах між двома братами. І можливо саме ця фальшива, але взаємна ненависть і є їхнім спільним сенсом життя,їхнім «Джмелиним медом» ??? …

Одним словом рекомендую. Захоплює,вражає,а місцями навіть шокує … Читайте та діліться враженнями.

І до Вашої уваги 55 цитат із книги. Але є такі цитати,суть та зміст яких важко зрозуміти без контексту,без докладного знання сюжету. Тому ті рядки будуть здаватися дещо дивними та незрозумілими. Хоча в житті і так багато чого незрозумілого …

1. Уже в цьому житті свята людина – чи так звана свята – пройнята свідомістю,що вона швидше відтворює чи показує щось чуже,безіменне,ніж живе у звичайному розумінні,що її світ – це уявний світ,що вона мов собака,наслідує свого пана. Ні,»наслідує» - не те слово: вона приймає до свого власного життя щось невідоме,вона образно сказавши,споріднена с кимось або з чимось таким,чого вона не знає,але хоче пізнати.
2. Можна писати книжки про що завгодно.
3. Все розпливається і розпадається.
4. Під час розмови думка весь час змушена мимоволі відхилятися й викручуватися,вона викручується і спотворюється,щоб комусь сподобатись чи когось подражнити,стає підло зрадливою.А самітна думка,навпаки,незалежна,вона залишається в тілі й не зупиняється ні перед чим.
5. Думання виснажує людину.
6. Моє уявлення про смерть – це коли людина падає.
7. Зошит був її домівкою,а подумки вона,мабуть,ніколи не переставала писати.
8. Світ згладжується, перетворюється на безкровну абстракцію,він схиляє людину до байдужості, якщо не сказати до відстороненості.
9. Тіло – це найприродніша у світі річ,воно живе собі і робить своє діло,навіть як ти про нього зовсім не думаєш.
10. Коли тобі лишається так мало жити,то не можна розганятися.
11. Життєві умови треба достосовувати до самого життя,тільки велике життя може дозволити собі розкішні умови. У скромному,непоказному житті треба палити поволі,безперестанку і дбайливо.
12. Одяг – це не щось тимчасове,його не можна трактувати як непотріб або щось незначне,одяг має з людиною глибоко особистий,дуже важливий зв`язок.
13. Я добре почуваю себе від солодощів – сказав він. – Це моя пожива.
14. … взагалі солодощі – це ліки на все гірке і прикре в цьому нікчемному животинні,вони згладжують бурхливі перепади між страхом і надією,відновлюють рівновагу духу.
15. Так,якщо казати правду,то явище,яке називають щастям, - не про що інше,як солодощі;втіха від солодощів і щастя – це одне й те саме.
16. Це не така проста справа, - сказав Гадар. – У нього є для чого жити – для цукру. Якби я мав щось схоже на цукор.
17. Щиросердність,добрість і шляхетність починається з братерства.
18. Бути братом – це найбільше щастя,яке може отримати людина.
19. Не люди,а постаті – ось що надається до опису.
20. Чужа людина вкрай небезпечна,від неї можна чекати геть усього.
21. А як чуже врешті все-таки проникне у твоє тіло,ти стаєш хворий,а коли воно цілком опановує тебе,ти помираєш.
22. Треба завжди все обмірковувати наперед,мати свої плани і постійно бути готовому до найгіршого.
23. Різниця між «бути» й «показувати» не така важлива,як люди звичайно вважають.
24. Самим собою ти стаєш тільки тоді,коли показуєш когось чи щось,у кого чи в що справді віриш.
25. Людина нічого не тямить у повільності,вона розуміє тільки те,що рухається з такою швидкістю,як вона сама.
26. Людина,що підпала під владу часові,після того вже не має минулого,має тільки зникле,втрачене,спалене. А без минулого людина – лише подмух вітру. Сумлінно й повільно прожите минуле – це єдина сировина, з якої утворюється витривала людина.
27. Коли хочеш писати,то спершу вибираєш якусь тему. В кожну тему можна вкласти що завгодно.
28. Серце має сої права… Несподівано може рвонутися і кінець. Серце – як пекельна машина.
29. І трапляються дива,адже всім відомо,що трапляються.
30. Втіха щонайбільше може дати щось таке смішне і скороминуче як заспокоєння.
31. Небезпечно ділити життя на дуже багато завдань,бо,крім одного,сказати б,виняткового призначення,все решта було б безглуздям, чим воно і є насправді.
32. Людина не може бути тільки доброю,добрість складається з сили-силенної часточок. Ніхто не може мати їх усі.
33. Шануй свою матір,а то попадеш до пекла.
34. Людині хочеться говорити вночі.
35. Почуття – це чуже,неприродне,новомодне явище.
36. Почуття – це знаряддя для того,щоб керувати собою та іншими людьми.
37. У самітному житті найкраще те, що людина вчиться пізнавати себе.
38. Мабуть холод,сніг і темрява заспокоюють біль.
39. Коли цілий день лежиш нерухомо горілиць, то можна додуматися до чого завгодно.
40. Ніколи не відомо,що краще знати,а чого не знати.
41. Страшно не мати нікого.
42. Людині треба дати спокій.
43. Оскільки людина має розум,то вона вільна,розумна воля є причиною наших дій,коли не найпершою,то принаймні другою чи третьою.
44. Людина повинна зробити свій вибір,це необхідність,вона мусить вибрати…
45. … навіть у найгірших випробуваннях людині допомагає тільки відпочинок.
46. Часові,можна якось опертися. Але він подій не можна захиститися.
47. Але ж поки люди не помруть,книжка не може бути закінчена.
48. Людина або щось знає,або ні.
49. Хитро співпрацювати с тілом – це головна життєва засада.
50. Той, хто кудись їде,мусить колись повернутися, і це,мабуть,найгірше,багато страшніше ніж поїхати,бо той,хто повертається,не має з собою нічого,крім розчарування,каяття,смутку і розпачу.
51. А людина так створена,що їй треба когось,щоб інколи сісти й попоїсти разом.
52. Атож,час біжить так швидко,що нам годі його зрозуміти.
53. ... життя – це не замкнута кімната чи загорода без виходу,ні,воно повне всяких виходів,непередбачуваних можливостей,ні,не існує,жодних меж чи правил для того,що тепер може статися.
54. Людина завжди має стільки часу,скільки їй потрібно,кожної миті вона має потрібний їй час.
55. Відсутність особистої думки і внутрішнього змісту виявляється у фатальному збідненні життєвих почуттів,у свавільній байдужості до буття,мінливій і розкішний цілості,звуженні багатозначності й поверненні до найочевиднішої,кричущої однозначності.

Джерело: http://pereveslo.org.ua/index.php/kirovogradsky-novyny/item/4383-tor%D2%91n%D1%96-l%D1%96nd%D2%91ren-dzhmelinij-med.html