преса

Автор: Ніна Кур'ята
Видання: BBC Україна

«Ген воїна»: філософський детектив

Нова книга Руслана Горового «Ген воїна» ще з обкладинки обіцяє читачу «крутий заміс» - червоно-чорна обкладинка, на ній – суворий мужчина з «калашніковим». Повість, яка дала назву цій книзі, ці сподівання повністю виправдовує.

Дія повісті розгортається в Україні, куди прибуває спецпризначенець з Москви. Автор проводить читача до якогось суперзасекреченого спецпідрозділу СБУ, про призначення якого не здогадуються навіть і співробітники самої служби. У Чорнобилі нібито зникла знімальна група російського телеканалу, і тепер її треба терміново розшукати.

Далі автор занурює нас в будні, які коротали українські та російський спецпризначенці, попутно виявляючи з-поміж себе зрадника. Ним виявився, як неважко здогадатися, саме російський військовий.

А потім виявилося, що і група телевізійників «фейкова», і завдання у росіянина було насправді інше. А потім в гру вступають інопланетяни, замасковані під землян, які живуть в Чорнобилі і посилають сигнали до свого «командування». А сигнали ці – про те, чому на Чорнобиль у 1986 році впав космічний корабель, що прилітав інспектувати земну цивілізацію.

Ввівши читача в такий крутий «штопор» зі спецслужбами та інопланетянами, Горовий підводить його до роздумів про те, чим займається людство упродовж всього свого існування на Землі – і промовляє це устами інопланетянки, яку тимчасово звати Марічка: «Люди Землі генетично прагнуть влади над іншими. Ви створили країни, кожен царьок огородився муром і експлуатує інших. Ніхто не хоче втрачати свою владу і сприймає все нове й незрозуміле як особисту загрозу. За великим рахунком, земля розділена між кількома сотнями людей. Вони тут головні, а всі інші на них працюють. І тому верхівці закінчення терміну ізоляції не потрібне».

Під ізоляцією мається на увазі, що теперішніх землян колись давно відселили з їхньої рідної планети на Землю через те, що вони є носієм того самого гену воїна, через котрий і виникають усі перелічені вище негаразди.

Книга написана доволі простою мовою, без зайвих «прикрас». Це така проста і подекуди сувора, радше «чоловіча» проза: навіть коли вона написана не від першої особи, складається враження, що Говорий особисто зустрічав в Чорнобилі ту інопланетянку і на власні очі бачив усе, що сталося.

Залишивши читачеві право самому дізнатися, чим же закінчилася ця детективно-фантастична повість, додам, що під цією ж палітуркою на нього чекають ще три оповідання.

Навряд чи вони якось пов’язані між собою сюжетно: один з них – про вертольотника, який воює в зоні АТО, інший – про спонтанне кохання між міським хлопцем і сільською дівчиною, а ще одне – про молодого програміста, який мандрує між реальним та уявним світами, не дуже відчуваючи їхні межі.

Однак, повторюся, проза Горового підкуповує тим, що навіть якщо і сюжет простий (як, наприклад, у оповіданні «Переїзд»), то все одно герої його доволі щирі, а історії – справжні.

І тому Горовому віриш – навіть якщо це детективи за участю інопланетян.

Джерело

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31







230 авторів
351 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій