преса

Автор: Ніна Кур'ята
Видання: BBC Україна

«Ген воїна»: філософський детектив

Нова книга Руслана Горового «Ген воїна» ще з обкладинки обіцяє читачу «крутий заміс» - червоно-чорна обкладинка, на ній – суворий мужчина з «калашніковим». Повість, яка дала назву цій книзі, ці сподівання повністю виправдовує.

Дія повісті розгортається в Україні, куди прибуває спецпризначенець з Москви. Автор проводить читача до якогось суперзасекреченого спецпідрозділу СБУ, про призначення якого не здогадуються навіть і співробітники самої служби. У Чорнобилі нібито зникла знімальна група російського телеканалу, і тепер її треба терміново розшукати.

Далі автор занурює нас в будні, які коротали українські та російський спецпризначенці, попутно виявляючи з-поміж себе зрадника. Ним виявився, як неважко здогадатися, саме російський військовий.

А потім виявилося, що і група телевізійників «фейкова», і завдання у росіянина було насправді інше. А потім в гру вступають інопланетяни, замасковані під землян, які живуть в Чорнобилі і посилають сигнали до свого «командування». А сигнали ці – про те, чому на Чорнобиль у 1986 році впав космічний корабель, що прилітав інспектувати земну цивілізацію.

Ввівши читача в такий крутий «штопор» зі спецслужбами та інопланетянами, Горовий підводить його до роздумів про те, чим займається людство упродовж всього свого існування на Землі – і промовляє це устами інопланетянки, яку тимчасово звати Марічка: «Люди Землі генетично прагнуть влади над іншими. Ви створили країни, кожен царьок огородився муром і експлуатує інших. Ніхто не хоче втрачати свою владу і сприймає все нове й незрозуміле як особисту загрозу. За великим рахунком, земля розділена між кількома сотнями людей. Вони тут головні, а всі інші на них працюють. І тому верхівці закінчення терміну ізоляції не потрібне».

Під ізоляцією мається на увазі, що теперішніх землян колись давно відселили з їхньої рідної планети на Землю через те, що вони є носієм того самого гену воїна, через котрий і виникають усі перелічені вище негаразди.

Книга написана доволі простою мовою, без зайвих «прикрас». Це така проста і подекуди сувора, радше «чоловіча» проза: навіть коли вона написана не від першої особи, складається враження, що Говорий особисто зустрічав в Чорнобилі ту інопланетянку і на власні очі бачив усе, що сталося.

Залишивши читачеві право самому дізнатися, чим же закінчилася ця детективно-фантастична повість, додам, що під цією ж палітуркою на нього чекають ще три оповідання.

Навряд чи вони якось пов’язані між собою сюжетно: один з них – про вертольотника, який воює в зоні АТО, інший – про спонтанне кохання між міським хлопцем і сільською дівчиною, а ще одне – про молодого програміста, який мандрує між реальним та уявним світами, не дуже відчуваючи їхні межі.

Однак, повторюся, проза Горового підкуповує тим, що навіть якщо і сюжет простий (як, наприклад, у оповіданні «Переїзд»), то все одно герої його доволі щирі, а історії – справжні.

І тому Горовому віриш – навіть якщо це детективи за участю інопланетян.

Джерело

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій