преса

Автор: Дмитро Дроздовський
Видання: Друг читача, портал

Бомби російської любові

Баса Джанікашвілі . Гра у вóйнушку. П’єса-роман. З груз. пер. Георгій Арабулі. – К. : Pr-Prime Company, 2014. – 144 c.

Грузинський письменник Баса Джанікашвілі написав п’єсу-роман про російську агресію в Грузії 2008 року. Тільки страхітлива війна тут репрезентована як вóйнушка. Герої театралізованого роману стають учасниками перформансу, в якому маленький Гівіко камінцями збиває російських винищувачів (дозволю побіжно наголосити на іменах пілотів: Анатолій Нікіфоров, Дмитро Асименко, Земут Ізмайлов… – у цих іменах лінгвістично марковано те, що сучасна Росія – це пострадянська імперія, зшита не з «етнічних росіян», а з «радянських людей», які замінили знак «made in USSR» на народжений у Російській неоімперії, прагнучи боротися за ідеологічні ідеали проти формування будь-якої самобутньої етнічної, національної, політичної ідентичності). Усі п’ятеро полонених стають «гостями» Віри Кекелідзе та Гурама Дарчія. Віра перетворюється на левицю, здатну захищати свою оселю (щоправда, найбільший захисник – сам Гівіко). За законами театральної п’єси абсурду і в найкращих грузинських традиціях господарі вирішують виконати останню волю полонених: зрештою, вони пригощають гостей вином та сірім маквалі. А потім, у фіналі, із театральною легкістю мізансцена знову змінюється: полонених страчують.

«Гра у войнушку» Б. Джанікашвілі – це твір про війну-симуляцію, війну, в яку можна програти на комп’ютері, але яка протипоказана здоровому глузду. «Навіщо агресор напав?» – це питання лунає лейтмотивом. І на нього немає адекватної відповіді. Самі пілоти-винищувачі достеменно не розуміють, навіщо вони напали, лише те, що таким був наказ: «нести людям свободу і смерть».

Автор створює парадоксально-абсурдну дійсність, показуючи, що війна – це щось принципово неправильне, за нею нічого немає й нічого не буде: «колишніх героїв оголосять ворогами й, навпаки, – колишніх ворогів охрестять героями» (С. 37). І якщо один диктатор вирішив зірвати людей, котрі займалися мирськими справами, й кинути на війну, то чому маленький хлопчик не може збити російських винищувачів, а його мама не дістати кольта, щоби потім усі дружно могли розстріляти пілотів? Вояки, прирікаючи себе на війну, добровільно погоджуються приректи себе на страту. Баса Джанікашвілі показує, як війна (і навіть войнушка) змінює людей: родина, яка переживає кризу стосунків, яка тримається тільки через сина Гівіко, знаходить єднання. Бажання помститися об’єднує. Хоча чи прагнуть герої п’єси-роману справді помститися? Вони тільки виконують функцію, яку кожному дає війна-войнушка. Є ворог і є жертва. Але якщо жертва зуміє захопити ворога, то вона мусить його стратити. Бо так знищується страх. Російські пілоти відчувають себе воїнами Страху. Їхня свідомість змінюється, немов у театральному дійстві, щойно вони сідають за штурвал. Війна спричиняє страшні трансформації в головах людей.

Б.Джанікашвілі романтизує історію: війна допомагає чоловікові й дружині з’єднатися, переосмисливши сенс життя. Можливо, спільний ворог таки може об’єднати те, що мало ось-ось розпастися? Але в чому більша трагедія: що, тільки маючи зовнішній тиск і диктатора-психопата, спільнота здатна протистояти агресорові разом? Б.Джанікашвілі переносить зовнішній вимір проблеми на внутрішні стосунки на прикладі маленької родини. Гротескова й іронічна історія завершується щасливим фіналом на особистісному рівні. Ворога подолано, Страх зупинено. Навіщо сьогодні грати у войнушку? Хіба для того, щоб поєднати тих, хто утратив відчуття спільного плеча, живучи в одному просторі? Кого засмоктала рутина повсякденності? Письменник конструює трагікомічну історію, написану справді в постколоніальному ключі: в романі немає намагання передати жахіття війни з усіма загиблими, згадати всіх, хто постраждав. Так, війна – це жахіття, але найперше – абсурд. Така настанова споріднює цей роман із «Бойнею №5» К.Воннеґута. Американський письменник так само створив тотально іронічну оповідь, бо інакше неможливо адекватно описати жахіття війни, позаяк фізично немає змоги згадати всіх і передати всіхній біль.

Джерело: http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/39497/

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій