преса

Видання: Буквоїд, книжковий портал

Оксана Форостина: «Я читаю абсолютно все...

Оксана Форостина: «Я читаю абсолютно все, що пише Сергій Жадан, включно з публікаціями в пресі»
21.01.2013

На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця, заступниця відповідального редактора часопису «Критика» Оксана Форостина.

- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Перше, що спадає на думку — книжки Малколма Ґладвела «Поворотний момент» (The Tipping Point) та «Осяяння» (у російському перекладі). Книжки, які можна віднести до категорії «А-га!». Малколм — журналіст, викладає дуже жваво й легко, але такі книжки, буває, структурують мислення краще, ніж академічні.
З великою приємністю прочитала книжку Миколи Рябчука «Від «хаосу» до «стабільності»: хроніка авторитарної консолідації». Багато статей з цієї збірки читала раніше, деякі, зокрема, друкувалися у «Критиці», але книжка вийшла дуже цілісною, із задоволенням перечитала знайомі тексти в новому контексті.
Маю прикру звичку читати кілька книжок одночасно, для таких тут, певно, під умовною назвою «борги». Перекладач Микола Климчук давно позичив російський переклад американського фізика Браяна Грина — «Ткань космоса. Пространство, время и текстура реальности». Чудова праця, яка пояснює для таких, як я, теорію струн, а заразом інші, вкрай складні речі, як от теорію відносності. Книжку давно час віддати, соромно, що досі не дочитала. Також щоденно з почуттям провини дивлюся на недочитану «Похвалу неконсеквентності» Лєшека Колаковського. Тексти перекладала Богдана Матіяш, з якою мені щастить працювати разом у «Критиці».
Я читаю абсолютно все, що пише Сергій Жадан, включно з публікаціями в пресі, тобто, у мій «споживчий кошик» потрапляє будь-який журнал, якщо там є текст Жадана. Зрозуміло, читаю все, що пише Ірена Карпа — вона для мене не тільки подруга, а я найбільш «непрочитана», як це не парадоксально, сучасна письменниця, у тому сенсі, що невідрефлексована, неосмислена.

- Як обираєте книжки для читання?
- Мені дуже пощастило: книжки та статті радять Ярослав Грицак, Микола Рябчук, і часто не просто радять, але й діляться книжками. Постійно радить моя подруга політолог Лідія Смола. Записую за ними, тож перелік книжок, які не тільки хочеться, але й треба прочитати — понад мої можливості. Періодично трапляються чудові поради від френдів у ФБ.
Саме отримала чудовий подарунок від Діани Клочко — перекладені українською поезії Ігора Померанцева «Homo eroticus». У найближчих планах — дві російські книжки: дослідження Олега Хархордіна «Обличать и лицемерить: генеалогия российской личности», яке порадив львівський підприємець та фахівець з управління знаннями Володимир Воробей, та роман Дмітрія Пастушка «Duty Free». Другу вже замовила, зрозуміло, що роман-тезка, що вийшов лише за кілька місяців перед моїм, дуже інтригує.

- Що можете порадити для читання іншим?
- У мене є й універсальна порада — читати все, що пишуть Ярослав Грицак, Володимир Єрмоленко (у «Критиці» 2011 року вийшла його книжка «Оповідач і філософ Вальтер Беньямін та його час») й американський журналіст Томас Фридмен. А якби побільше людей, зокрема тих, хто дуже прагне керувати життями інших, прочитали «Оргазм і Захід» Робера Мюшамбле та «Світанок сексу» Крістофера Раєна й Касільди Джети, довкола стало би менше не тільки виголошуваної маячні, а також і негативних емоцій та агресії.
Протягом останнього року також найчастіше радила друзям книжки Олександра Бойченка «Аби книжка» та «Мої серед чужих» та згадуваного вже Ґладвела.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій