преса

Автор: Ольга Герасим'юк
Видання: BBC Україна

Гагарін прилетів

Рецензія Ольги Герасим’юк на книгу "Гагарін і Барселона"
12.12.2013
Гагарін прилетів: рецензія на книгу Руслана Горового
Ольга Герасим'юк
телеведуча, член журі

У книжку, куди автор-журналіст і режисер, керівник відомого проекту "Служба розшуку дітей" Руслан Горовий включив вибрані оповідання й майже автообіографічну повість, заглядаєш, як у вікно - хати, машини, дурдому... Скрізь вони - не такі особливі герої, що їх одразу любиш і обираєш собі за зразок, як радять вчителі, а - скоцюрблені, шебутні, напідпитку балакучі, розв'язні й нарвані, розламані й розтрощені, понівечені й дуже самі собі на умі... Їх можна не любити, можна ними дратуватися, можна жаліти й думати - яке воно нерозумне, куди воно пре? Як мені це все не хочеться бачити! І ловиш себе на тому, що ніби стоїш на зупинці маршрутки й спостерігаєш звичне, не зовсім яскраве, побутове, рутинне життя й цих щоденних своіх попутників... І всі почуття, які викликають герої Горового, - живі, гострі, бурхливі. Такі читацькі емоції викликає, як правило, саме література - а не її подоба. Це - моє приватне, читача, розуміння, як розрізнити серед потоку писанини літературу.

Напевне, можна веселитися з героя оповідання "Правда", котрий, їдучи до Молдови, затероризував усі прикордонні й митні служби в принципі нікому не потрібною правдою - на всі питання про мету відвідин закордону він ліпить з викликом: "Їду пити!". Напевне, зрозуміло, що скажи на стандартне запитання щось подібне на кордоні з будь-якою європейською державою, - можеш справедливо бути затриманим, бо тут жарти неможливі й недоречні. Та він собі так вперся і вирішив погратися з обставинами. Усі обставини допитів і проблем на кордонах, в яких "погранці" у вiдповiдь проявляють теж свої не найприємнишиpi риси, насправді, нерозумні й виклично дурні - ця правда, виходить, нікому не потрібна й безсенсова. Ну, як знаючи, що коли дратуєш пса, - таки роздратуєш, і все ж робиш це, не знати навіщо... Рознервована прикрим цим мандрівником, я, читачка, все ж наприкінці дала собі спокій, визнавши, що знаю таких людей, зустрічала вжитті - а тому авторові образ удався. І ось це воно й головне.

Бомж, якого вбивають і топлять наприкінці у ріці, веде свою фактично репортажну розповідь про це - без болю, без пручань, без опору. Так, ніби він ганчір'яна лялька, з якої ще, правда, бризкає кров при ударах, але вона не відчуває... Це правда про нього - йому життя таке байдуже, що він його не відчуває фізично, не чує, він ніби ганчір'яний став... Він такий беззахисний перед агресивними виродками, він такий нікому не потрібний, його ніхто не врятує - та йому й немає більше від чого рятуватися. Він втратив усе, що мав і любив, а тому, нарешті, віддав і житло випадковій переляканій приїжджій дівчині, що втратила гроші, мобілку, зв'язок із родиною, - і пішов собі... Щоби зрештою страшно - але вже не для нього - піти на останнє дно, буквально на дно Дніпра...

Повість про життя нелегала, в якому так само мало такого, що би хотілося визнати гідним людини, - пригоди, що ламають, стосунки, що не дають надії, вперта й нахабна боротьба за те, щоби не повертатися додому, хай навіть там, за кордоном, за який відчайдушно тримається герой, йому теж не по собі.

Зрештою, "Гагарін і Барселона" - болісна історія кохання понівечених людей, історія відчаю й божевілля, але - кохання...

Спершу думаєш - які вони всі, ці герої, мені впізнавано небажані в моїм посякденному клопоті. У житті часто обходиш таких - вони заважають, та й не підкладеш рук під таких... Але визнаєш же потім - не можеш іх забути, кожна така картинка міняє тебе, робить твоє життя фізично відчутним на дотик, на крик, на сльозу.

Я не схильна порівнювати одних письменників з іншими, але в даному випадку погоджуюсь з думкою колеги, який прочитав цю книжку й відповів мені на мої відчуття просто: у Горового чути шукшинівські інтонаціі. Отут я приєднуюся. І це, певне, і є визначення всім почуттям, які гамуєш, закривши останню сторінку. А на тій останній сторінці злидень, що, відсидівши своє за відчайдушну витівку з літаком (вирішив був його викрасти, щоби вивезти свою зламану життям кохану до омріяної нею з дитинства Басрелони), з'являється на порозі божевільні, і його кохана, що всі ці роки провела в овочевій позасвідомості, повертається до тями... Слава Богу, "Гагарін прилетів" - я повторюю це за санітаркою!

І слава Богу - Руслан Горовий, котрий досі не знає свого читача, - тепер його точно має! Принамні в моїй особі, якщо це не мало.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій