преса

Автор: Доценко Іван
Видання: BBC Україна

Інтелектуальне задоволення від Дереша

Інтелектуальне задоволення від Дереша: рецензія на "Миротворця"
06.12.2013

Любко Дереш кожного разу постає перед читачами по-різному, тому щось прогнозувати та очікувати від митця практично неможливо.

Кожна нова книжка автора – це ті результати постійних подорожей, величезного саморозвитку та неймовірної мудрості, яких набирається Дереш протягом своїх нечисленних подорожей. Не стало й виключенням зібрання двох повістей та оповідання під назвою «Миротворець». Що об’єднує всі ці три незвичайні та, на перший погляд, зовсім різні історії, та чому автор помістив їх на сторінках однієї книжки? Той стан спокою та утихомирення, який настає після прочитання, і який прагнув донести до нас Любко Дереш, вражаючий.
Цей спокій – не звичайне меланхолійне сприйняття світу, цей спокій – відпочинок, який можна відчути лише плідно попрацювавши, а утихомирення – це солодкий сон після важкого дня. Уся книжка наповнена надзвичайними діалогами і вони найчастіше відбуваються з самими собою – у голові, в душі. В кожній історії ми можемо спостерігати своєрідного героя нашого часу, не дивлячись на те, що персонажі тут зовсім різні,але їх об’єднує та неймовірна щирість з самим собою і любов до того, що вони роблять. Це люди, які перероджуються, стають кращими – люди, які кардинально змінюються,як і сам автор.

Перша повість, яку ми бачимо у "Миротворці" має назву "Дивна історія Стефана Лянґе". Це історія студента Стефана з Відня, який приїздить до Львова, зацікавившись таємничою "аномалією сучасного мовознавста" - Себастьяном Штукенгайзеном. Це справді, цитуючи автора, "історія дивних перетворень". В цій повісті Любко Дереш постає перед нами, як чудовий біограф, психолог та історик. Дещо містична, незвичайна, але й у той же час така логічна та цікава історія не залишить читача байдужим.

Друга повість з однойменною назвою книжки "Миротворець" переносить читача у командний пункт в Аламогордо. Це історія Джуліуса Роберта Опенгеймера, фізика, "автора" першого ядерного взриву. Ключовими тут не виступає саме ядерний вибух, та і сам науковець – тут не ключова фігура. Цікавим є те, що робиться у нього в голові – народження мотивів,сумнівів, думок, цілей, якими керувався наш персонаж,який,як і всі, має свої недоліки – "прогинається" перед керівництвом. Альтернативна версія загальновідомої події Любка Дереша дає змогу читачу поглянути на неї зовсім по-іншому. Митець не осуджує, не виправдовує свого персонажа, не героїзує його – він дає змогу нам це зробити. Повість "Миротворець" вчить ламати наші стереотипи, нашу суб’єктивність. Сухе тлумачення історії, і, на перший погляд, події, що лякає,а саме – ядерного вибуху, у Любка Дереша набуває фарб, набуває емоцій та переживань.

Останнім в збірці "Миротворець" є оповідання "Святий Христофоре, молися за нас", де головним героєм є молодий віндсерфер – Родіон Раскатов. Це історія про сенс буття простою мовою, це історія про свободу, яка пояснюється зовсім інакше, ніж ми уявляли. Тут розповідається про своєрідних сучасних філософів, мудреців – віндсерферів, програмістів, драйверів, письменників, які прагнуть знайти свій "дзен" різними способами. Буденні проблеми, негаразди і в цілому події, люди, які трапляються в житті наших героїв – змінюють їх. Змінюють кардинально. Але після цього настає спокій, утихомирення. В цьому оповіданні я побачив зовсім іншого Дереша – Дереша-мудреця, Дереша, що подорослішав, при цьому не втративши молодість.
Отже, кожний хто хоче відчути неймовірне інтелектуальне задоволення, яке виникає після прочитання "Миротворця" і ще раз поглянути в лабіринти своєї душі, при цьому віднайти для себе те, що дійсно втихомирює, може сміливо гортати сторінки цієї книжки.