преса

Видання: OPENSTUDY

Геніальні тексти українською: Любко Дереш

Геніальні тексти українською: Любко Дереш
13.04.2013

Свій перший твір Любко Дереш опублікував у 16 років. Минуло 12 років і Любко змінився, переродився, прославився та дещо змінив стиль. Зараз на рахунку в письменника 8 книг, кожна з яких це перипетії, яскраві історії, влучні фрази та незвичайні герої.

Продовжуємо спілкуватися з українськими письменниками, і до вашої уваги 13 порад від Любка Дереша, як зробити ваші тексти легкими, доступними та досконалими.

Пізнавай, думай, сумнівайся, порівнюй, сперечайся, аргументуй. Так здобувається впевненість, а впевненість робить тексти пружними і цікавими.

1. Постійність (правило Кларка).
Перші десять правил того, як стати ліпшим письменником, сформулював копіблоґґер Браян Кларк: «Пиши щодня; пиши більше, пиши ще більше, пиши навіть якщо не хочеться і т.д.». Письменники діляться на тих, котрі бояться написати більше, ніж треба, і тих, які бояться написати менше. Мені більше подобаються другі, позаяк у них є певна відчайдушність, відчуття, що їм більше немає що втрачати, а значить, попереду – тільки свобода. Мені здається, письменник починає рости в той момент, коли розуміє, що йому нічого втрачати. Інакше кажучи – коли результат не турбує його. Такий письменник, на мою думку, приходить до розуміння, що писання – його обов’язок в цьому житті без огляду на наслідки. Виконуючи обов’язок, він очищує свою совість і це є найбільшою винагородою для нього.

2. Дисципліна.
Наступне правило письменника – це розпорядок дня. Не можна здобути нічого цінного, не пожертвувавши чимось навзамін. Деякі письменники жертвують печінкою, деякі – легенями чи слизовими своїх ніздрів, але це – не наш шлях. Це шлях на зношення і лаврів у лікарні. Значно благородніша жертва – це жертва безпорядком, який ми витворили собі в житті. Для того, аби всередині відкрилося джерело творчості, зовнішні стосунки повинні бути впорядковані. Тоді не буде плутанини між творчим хаосом і простим безладом в голові. Дисципліна означає, що потрібно впорядкувати сон, роботу, їжу і відпочинок. Коли ці речі будуть впорядковані, розум заспокоїться і захоче співпрацювати.

3. Відповідальність.
Існує поширена думка, що література має бути чимось на кшталт забавки. Однак треба зрозуміти, що текст, після того, коли він написаний, отримує самостійне життя, і не відомо, як він відгукнеться в душах інших. Можна довго переконувати себе, що сприйняття тексту – на совісті читача, але досвід показує, що таку оборону можна займати недовго. До перших жертв. Тому літератор зобов’язаний вивчати екологію свідомості і намагатися зрозуміти, як працюють сили причин і наслідків у цьому світі.

4. Співпраця.
Письменник повинен знати своїх колег і товаришувати з ними – читати їх, вивчати рецензії критиків, слідкувати за новинками. Це – ще один вид подвижництва, яке повинен взяти на себе літератор, хай би як йому цього не хотілося. Відлюдькуватий письменник швидко дивачіє, і це не йде на користь його літературі. Товариство письменників мимоволі створює атмосферу, де присутній смак до письма і в якому літератора можуть відвідати цікаві ідеї.

5. «Не ті, не ті».
В традиції йогів існує особливий метод пошуку себе. Йог скеровує погляд всередину себе і, перебираючи вміст свого розуму, відкидає все, що не є метою його пошуку: «Не те, не те…». Літератор, сідаючи за чистий аркуш, повинен теж скерувати погляд всередину себе і орієнтуватися на відчуття: холодно/тепло. Той керунок оповіді, чи ні? Правильно діє персонаж чи ні? Правильне слово чи ні? Якщо внутрішньої згоди немає, варто позбутися слова, речення, абзацу чи й розділу, навіть якщо вони «красиві», і продовжити шукати далі: «не те, не те…». Те ж казав і Хемінгуей, сформулювавши правило: «Письменник повинен убивати коханих».

6. Рішучість (правило Якова).
Готовність іти до кінця. Коли біблійний Яків боровся з ангелом у пустелі, він не знав, на чиїй стороні буде перемога, все, що у нього було в ту ніч – рішучість дійти до кінця: «Не відпущу, поки не благословиш». Таке ж відношення повинно бути до твору, особливо – у найважчих його моментах, коли здається, що справа безнадійна.

7. Безстрашшя (правило Арджуни).
На полі битви Курукшетра Крішна каже Арджуні: «Ти воїн, і твій обовʼязок – воювати. Всі ці воїни вже і так мертві, тож бийся». Це правило потрібно пам’ятати тоді, коли перед внутрішнім зором письменника постає страх того, як буде сприйнятий його твір, особливо те, як його приймуть найближчі. Чи буде він для них ударом? Безумовно, буде. Обовʼязок літератора – йти назустріч цим страхам і розсікати їх мечем рішучості.

8. Пиши про те, що знаєш.
А що не знаєш – вивчай, і тоді пиши так, ніби знаєш. Пізнавай, думай, сумнівайся, порівнюй, сперечайся, аргументуй. Так здобувається впевненість, а впевненість робить тексти пружними і цікавими.

9. Умій розставатися.
Після того, коли твір написано, потрібно відкласти його на місяць до шухляди, а потім прочитати свіжим поглядом. Літератора може спіткати розчарування, коли виявиться, що спʼяніння від перших вражень після написаня твору трохи розвіялось. Це хороша основа для тверезої редакції написаного.

10. Відсікай зайве (правило Гічкока).
За словами С.Кінга, в молодості у відповідь на одне з надісланих А.Гічкоку оповідань він отримав золоту пораду: після того, коли твір завершено, потрібно скоротити його на 10%, не більше, не менше. Кінгу було вже за шістдесят, коли він написав про це правило в своєму пораднику «Як писати книги», і він вважав це однією з найцінніших порад щодо літературної майстерності, які він коли-небуть чув.

11. Експертна група.
Після того, коли твір відредаговано, його варто надіслати кільком довіреним друзям. Бажано, щоб вони відрізнялися віком, освітою, досвідом – тоді можна більш-менш передбачити, якою буде реакція на твір ширшого кола читачів. Потрібно врахувати думки друзів, і якщо всі вони зійшлися на тому, що твір не вдався, варто відкласти його вбік.

12. Завжди говори «так» (Yes man).
Чим спокійніше літератор ставиться до своїх здобутків і поразок, тим ясніше він може зрозуміти, що ж насправді він хотів би розповісти людям, які читають і чекають на нього. Що ясніше він це розуміє, то кращим буде результат. Немає іншого способу стати смиренним, крім як завжди казати «так»: читачам, критикам, колегам, журналістам. Відвідувати всі конференції, приймати всі запрошення, відповідати на всі листи, з’являтись на всі ефіри. Це рецепт від «зіркової» хвороби на будь-якій її стадії. Треба стати «Yes man».

13. Критика.
Будь-яку критику на твір потрібно сприймати з позиції учня: що я можу навчитись у людини, яка мене критикує? Потрібно максимально відповідально поставитися до слів, прочитаних у критичній рецензії, по можливості записати основні зауваження і працювати над ними. Це найкраще, що може зробити літератор, стикнувшись із негативним відгуком.

Негативні відгуки потрібно навчитися любити, а схвальних – боятися. Тоді все буде добре.