преса
Автор: Світлана БарановськаВидання: Офіційний сайт міста Коростень
«Завиграшки» Валерія Нечипоренка
Нещодавно вийшло у світ пам’ятне видання вибраних творів письменника, журналіста, нашого земляка Валерія Нечипоренка.28 березня книгу презентували коростенцям у центральній міській бібліотеці, де панувала надзвичайно тепла, домашня атмосфера, адже в залі не було людей, які б не захоплювалися Валерієм Петровичем. Спогади близьких і друзів були щирими і яскравими, а син письменника Костянтин зробивши короткий аналіз видання, подякував всім причетним до виходу книги у світ.
«Завиграшки» складається з семи розділів і представляє різні грані творчості Валерія Нечипоренка - від незавершеного автобіографічного роману «Завиграшки», лірично-філософських новел у «Корабликах», реалістичних сюжетів у «Мінюні» та майже «кожелянківських» - у «Реалізмі інших реальностей», до іронічних «Дивних людей» і публіцистичного «Буде краще». Завершується книжка коротким життєписом автора та невеличкою добіркою спогадів про невтомного генератора ідей, іронічного політтехнолога, переконаного гуманіста, вигадливого мандрівника екзотичними місцями, який всюди і завжди залишався справжнім коростенцем.
У художньому оформленні книжки використано роботи доньки Галини Інгули, а саме: «Річка Уж», «Вечірній човен», «Чотири», «Мрії збуваються», «Вишенька заквітувала» та інші. Видання здійснено за сприяння друзів, колег, однодумців автора, а також за активної участі його дружини та сина - Любові Дмитрівни та Костянтина Нечипоренків.
Валерій Нечипоренко казав: «Що би там не вигадували, а найкраща розвага - то життя». І для нього це, дійсно, було так: він любив і цінував життя, як і дорожать кожним ковтком повітря, радіють сонячному новому дню, бережуть іскрометні почуття герої його творів.
Взявши до рук книгу «Завиграшки», одразу розумієш, що її автором є коростенець, справжній патріот своєї землі древлянської: на гладенькій обкладинці красується поліська природа з велетнями-валунами, крізь які звивисто тече славнозвісний Уж. А коли починаєш читати оповідання, художні мініатюри, новели, то все більше дізнаєшся про історію Коростенщини, потопаєш у квітчастій розкоші її природи, на мить стаєш жити, переживати, плакати та посміхатися разом з персонажами Нечипоренкових літературних доробків.
Книга розпочинається незавершеним автобіографічним романом у новелах та есе під однойменною назвою «Завиграшки» - спогадами, як сам називав себе Валерій Нечипоренко, «колишнього письменника». Вісім оповідань, які засновані на реальних подіях, переміщають нас у воєнні часи: з переказів своїх рідних дідусів та бабусь, які родом з Коростенського та Володарськ-Волинського районів, автор розповідає читачам про життя людей бідних, малограмотних, але працьовитих. І про те, що у ті лихолітні часи були не лише біль і сльози, але й панували почуття, існувало справжнє кохання.
Багато творів у «Завиграшках» на чорнобильську тематику, і це не дивно, адже Валерій Петрович особисто, як спецкор обласної газети «Радянська Житомирщина», у травні 1986 року побував на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Він вів репортажі про роботу житомирських пожежників.
Саме «дочорнобильському і післячорнобильському життю» українців - ліквідаторів аварії та людей, які проживали в зоні, присвячена ціла низка його оповідань.
Скажімо, у творі «Він хотів стати тролейбусом» з листів молодого ліквідатора Сергія Журбенка до своєї коханої автор мимоволі відкриває картину ліквідації Чорнобильської трагедії, а вкінці твору хворобою і смертю героя нагадує, що ця техногенна катастрофа принесла багато горя у домівки нашого народу. Тему Чорнобиля продовжує й оповідання «Самосел» - іронічний і водночас сумний історичний життєвий літопис діда Степана з зони, який єдиний після вибуху реактора залишився жити в своєму селі, що поблизу атомної станції. Тут розповідається про тяжкі роки самотності діда, біль за втратою, розлукою з односельцями, горе, яке принесла аварія на ЧАЕС.
І так кожна повість, на перший погляд весела й жартівлива, пронизана філософією життя, роздумами: хто ми і навіщо живемо, яке наше покликання? Вміщені в книзі і твори про кохання, зраду і біль від неї. Так, у «Вечірній прогулянці на старому велосипеді» головний герой Віктор до кінця свого життя не може забути перше кохання Ліду, і з почуттям до неї живе вічно. А в «Корабликах» подається історія одного чоловіка, який дуже любив майструвати різні морські кораблики, і якого не розуміли сусіди, односельці. Його заняття вважали безглуздим, а він насправді лише любив море, волю, своє маленьке, але власне мистецтво, але найбільше - хотів дарувати частиночку себе людям, аби бути не таким самотнім, щоб його кораблики приносили щастя в домівки.
Природа Полісся, людські таланти цього краю, самобутні історія древлян, мудрість і працелюбство коростенців – основна тема творів Валерія Нечипоренка Читаючи його «Завиграшки», поринаєш у них з головою. Кожна історія немов переплітається нашим життям, здається, все, про що пише автор, відбувалося з нами особисто. Ніби і кохання подібне було, і філософія життя чимось схожа, і проблеми у всіх однакові. «Завиграшки» Валерія Нечипоренка - книга, на перший погляд, проста, але, насправді лише професійна, досвідчена життям людина, яка багато зустрічала на своєму шляху, може так по-звичайному, по-нашому розповісти, створити різний н стрій, приголубити та заспокоїти.
Я прожив життя завиграшки. Напевно, це і є щастя: робити тільки те, що подо бається; працювати важко, але з азартом; дружити лише з тими, кого поважаєш; говорити в очі те, що й позаочі; кидати справу, якщо набридла, і братися за нову.
Життя - це гра: захоплююча, яскрава і трохи кумедна. Тож і живімо завиграшки. Щоб було про що згадати...
Валерій Нечипоренко