преса
Автор: Ольга ЯнишівськаВидання: «Смолоскип»
Жіноча та чоловіча проза в Могилянці: без жертв
Смолоскип України №6(131), червень 2006http://smoloskyp.org.ua/component/content/article/126--6131--2006.html?start=10
6 червня в читальній залі бібліотеки періодики Києво-Могилянської Академії в рамках Аспірантсько-магістерського семінару кафедри філології НаУКМА відбувся вечір Анатолія Дністрового і Євгенії Кононенко під інтригуючою назвою «Патетичний блуд без мужика: чиє зверху».
Від самого початку організатори зустрічі задумували її як своєрідний спаринг, що було добре видно не тільки з назви (чиєсь обов’язково має бути зверху), а навіть із самої афіші (остання виглядала як гральна карта, так що чиєсь зрештою мусило бути зверху). І далі впродовж всієї зустрічі ведучі – Ростислав Семків та Ольга Погинайко – намагалися звести (або ж довести) авторів «у чесному двобої» чоловічого і жіночого, патріархального і феміністичного (де перше мав представляти Анатолій, а друге, звичайно ж, – Євгенія).
На пошук протилежних точок зору авторів запропонованих текстів («Патетичний блуд» Дністрового і «Без мужика» Кононенко – звідси й назва) пішло чимало зусиль і часу. Чого вартували хоча б запитання першої, бліцової секції: «Яке заняття протилежної статі ви ніколи не зрозумієте?» або «Хто в сім’ї повинен виносити сміття й трусити килими?» (от уже справжнє дзеркало загальнолюдських стереотипів), або ж намагання дізнатися, чи мистецтвом усе-таки є стриптиз (в останньому, до речі, обоє зійшлися на позитивній відповіді). Отже, у процесі бліц-експерименту виявилося, що той не справжній мужчина, хто не з’їв кілограм помади, що будь-який одяг на жінці – сексуальний, і що найнезбагненніше заняття для жінки – перегляд футбольного матчу (хай вибачать нам численні фани збірної цю єресь!), а для чоловіка – нанесення макіяжу (що цілком логічно, враховуючи необхідність їсти помаду). Але, незважаючи на всі спроби, нацькувати піддослідних одне на одного не вдавалося. Навіть закиди проти футболу і твердження, що домашнім господарством повинна займатися жінка, не спрацьовували.
Тоді організатори вирішили боротися словом і перейшли до текстів. Учасникам пропонувалося прокоментувати уривки з тексту опонента. Себто Євгенія відповідала на «Блуд», а Анатолію довелося вигороджувати «Мужика». Тим, хто читав запропоновані тексти, зайве, мабуть, буде казати, що гострих моментів, саме таких, які можуть зачепити за живе протилежну стать, у них чимало. Взяти хоча би бажання втопити надміру залюбленого у домашню їжу чоловіка в діжці з розсолом. Або ж думка про те, що «шикарна, соковита, смачна, молоденька…» виглядає смішно, коли читає «Так казав Заратустра». Або переконання, що феміністка обов’язково повинна бути одруженою. Таких моментів організатори нашукали багато. Написані добрим стилем, з почуттям гумору, вони часто викликали бурхливу радість присутніх, щоправда реакція Анатолія і Євгенії була значно скромнішою. Збоку здавалося, що вони або соромляться радикальності написаного, або просто з усієї сили намагаються бути лояльними одне до одного, щоб ненароком не образити брата/сестру по цеху (як гласить народна мудрість, рука руку миє).
Натомість справжніми перлинами виявилися запитання глядачів, які намагалися зрозуміти, як же «докотилася до фемінізму» (ну чим не злочин проти людства?) Євгенія і «дожився до літератури» (от уже справді останнє заняття!) Анатолій.
На тому вечір закінчився. «Зверху» виявилося нічиє, двобою загалом не вийшло, хіба в постульованому афішею лозунгу, та й узагалі, перемогла дружба. Але попри це (а може, якраз через це) розмова видалася доволі веселою й невимушеною, що, власне, і потрібно було довести.