преса

Автор: Поліненко Вікторія
Видання: Український Тиждень, часопис

Наївно. Супер

http://www.ut.net.ua/art/169/0/1861/
Номер 48 (57) за 28.11.2008

Беньяміна Лєберта часто порівнюють із Любком Дерешем. Але споріднює українського й німецького колег тільки одне: обидва розпочали письменницьку кар’єру в 16 років.

У всьому іншому автор роману «Крейзі» ні жанром, ні стилістикою до нашого літератора не подібний. Лєберт – плоть від плоті навіть не європейської, а своєї словесності. Оскільки принаймні останні 20 років німці переживають кризу ідентичності, пошук пояснень – чим ми є і «камо грядеши» – перетворилося в місцевій літературі на національний спорт.

Він вирізняється двома рисами: чорним гумором і меланхолією, котра, наче вранішній туман, оповиває все навкруг. І якщо з першою ознакою у Лєберта не склалося, то печалі в книзі вистачає. А як інакше, коли йдеться про підлітка з особливими потребами (частковий параліч), якого батьки, наче м’ячик, перекидають із одного інтернату до іншого. Мовляв, там кращий догляд і вчитися легше. Що це не так, і йому, недорікуватому й сором’яз­ливому хлопцеві, поза домівкою дуже зле, він оповідає простими, як граблі, реченнями. «Під-­­­­воджуся виснажений. Ніч вимучила ме­­не. Короткий сон. Безкінечне сидіння й чекання. Надворі світає. Може, то знак. Може, й ні. Хто його знає». Попереду в головного героя – друж­­ба з такими ж крейзі, перший секс, «самоволка» з відвідинами стрип-клубу, кепські оцінки. Й новий інтернат. Усе, крапка, рік закінчено. В одкровеннях юного автора читачі вчули те, чого їм, очевидно, не вистачало – істин вустами дитини. А що в гумусі цього тексту таки рос­­те зерно надії, доводить хоча б той факт, що за кілька років роман було перекладено 33 мовами світу. Отже, не смутком єдиним.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій