преса

Видання: «Львів відкритий для світу»

НОВИНКИ другої половини 2008 року

http://www.city.lviv.ua/listcontent/1080/page4420.html

Тетяна Винокурова-Садиченко
«МИ»
Львів, Кальварія, 2008
Тверда палітурка, 160 сторінок. ISBN 978-966-663-270-1.

Нова книжка молодої київської авторки Тетяни Винокурової-Садиченко. Тетяна дебютувала у 2006 році романом «Жарт. Із життя психів», а вже наступного року побачив світ її «Жарт другий. Квіт папороті». Обидва «Жарти» знайшли свого читача й, навіть, слухача: компанія Сідіком Україна випустила аудіокнижки за цима романами. Але роман «МИ» – це не лише нові читачі цієї авторки, але й абсолютна інша проза Тетяни, й нове обличчя вже знайомої письменниці.

«Ми» – це історія про справжню дружбу, про реальних людей і майже реальні події. Історія про довгі пошуки жовтих слонів та залізних драконів і про дива, що трапляються на кожному кроці. Це просто історія про життя з усіма його негараздами, вадами, витівками і чарівними казками.

Роман вміщує в собі дві вікові експозиції. Напочатку роману її герої – троє хлопців та дівчина – підлітки, які відпочивають в селі та кожен у свій спосіб відкривають для себе світ, пізнаючи цінність життя та людських стосунків… В другій експозиції ті ж герої – вже дорослі люди, що в той чи інший спосіб прилаштувались до реальності, але не полишаючи спроб вийти за її межі, прорватися до чогось більш значущого.

Основна сюжетна лінія оповіді – втрата й пошуки головною героїнею свого коханого хлопця. Втім виявляється, що реальною й більш насиченою основою книжкии є зовсім не ця історія. Наприкінці роману сама героїня визнає, що процес пошуків став для неї значно важливішим за результат, і їй би хотілося, аби ці пригоди та спілкування ніколи не закінчувались. Зрештою життя персонажів таки змінюється. Як і буває зазвичай, вони знайшли зовсім не те, що шукали…


Василь Кожелянко
«Чужий»
Львів, Кальварія, 2008.
Покет, 176 сторінок. ISBN 978-966-663-252-7.

«Чужий» – збірка кращих новел Василя Кожелянка у жанрі українська альтернативна історія. Це суміш іронії, гіркої правди та, попри усе, оптимізму.

Про українських Воїнів і Каїнів, Президентів і винахідників машини часу – коротко, страшно і... неймовірно смішно.

Василь Кожелянко увійшов в українську літературу як творець жанру «альтернативна історія». Його романи стали однією з перших вдалих спроб створення українського фентезі з присмаком «віртуального реваншу» за поразки українства в реальній дійсності.


Анн-Софі Брасм
«Дихаю»
Львів, Кальварія, 2008. Серія Unlimited.
Покет, 160 сторінок. ISBN 978-966-663-270-1. З французької переклала Ярина Тарасюк.

Роман «Дихаю» написаний Анн-Софі Брасм у шістнадцять років. Він став найгучнішим дебютом у Франції за останні кілька років. Після його виходу друком авторка отримала 18 пропозицій на екранізацію і віддала перевагу багатомільйонному контракту з «Miramax». Зараз авторці 18 років, вона читає Золя, Сартра, Толстого і Беккета, своїм кумиром вважає Фредеріка Бегбедера. «Я не зірка ліцею і не нова Франсуаза Саган. – розповідає вона, – Я сама була нещасливим підлітком. Класично: прищава, незрозуміла, часом надто замкнута в собі й дуже імпульсивна. Я повинна була вибухнути. Цей роман і є тим вибухом».

Текст побудовано у формі внутрішнього діалогу. Дев’ятнадцятирічна Шарлен у в’язниці вирішує згадати все своє життя і записати ці спогади. Мова роману стримана, лаконічна. З перших сторінок відчувається внутрішня напруга. Хоч йдеться і про світлі та щасливі періоди життя, все одно читача не покидає напружене відчуття, страху та передчуття зриву, зламу, вибуху.

«Дихаю» – якісний молодіжний роман про однолітків. Про жагу влади, цинічну і жорстоку. Про жагу волі, іноді, таку ж жорстоку і безжальну. Про пристрасну дружбу, яка перетворюється на рабство, і про бунт, який закінчується вбивством. Його із задоволенням читатимуть підлітки та молодь, або книжка написана їх ровесницею, яка ще й гарно знає психологію. Тому в кожного персонажа добре виписаний характер та вмотивовані вчинки.


Лєберт Беньямін
«Крейзі»
Львів, Кальварія, 2008. Серія Unlimited.
Покет, 176 сторінок. ISBN 978-966-663-263-3. З німецької переклала Софія Онуфрів.

Роман Беньяміна Лєберта «Крейзі» став культовою молодіжною книгою Німеччини. Автор написав роман у шістнадцять років і він набула шаленої популярності в Німеччині, був перекладений багатьма мовами світу, а згодом – екранізований.

Герой, якому автор дав своє ім’я (але це аж ніяк не означає, що роман – автобіографічний), погано вчиться. Його вигнали вже з чотирьох шкіл, наразі відвідує п’яту. У нього шість із математики – найнижчий бал німецької школи. І стурбовані батьки відвозять свого Бенні до платного інтернату, сподіваючись, що там його підтягнуть. Хлопець інвалід, у нього погано працюють рука й нога. Але це не заважає йому поринути в повноцінне життя шістнадцятирічних підлітків, увійшовши на рівних до шістки друзів-ровесників. Протягом року, проведеного в інтернаті, Бенні встиг взяти від життя усе, що належить у його віці: перший досвід із дівчиною, перші відвідини стрип-бару, кровне братання, осмислення стосунків із ближніми – батьками, дідом, бабусею, сестрою. Роздуми про добро і зло, про Бога – цілком у дусі сучасного постмодерного мислення, але все-таки Бог був присутній у тих розмовах.

У житті Бенні головні вороги – дорослі. Саме вони намагаються найболючіше «вколоти» Бенні, принизити його за те, що «він не такий, як усі». У той же час, однолітки не помічають каліцтва Бенні. Для них він – «крейзі»: прикольний, «крутий» пацан. Адже, попри нерухомі руку й ногу, він нормальний хлопець: – «Інваліди теж люди. Хоч трохи своєрідні»...


Галина Логінова
«Піщана ріка»
Львів, Кальварія, 2008, вид. 2-е, змін. Серія «Повернення»
М’яка палітурка, 128 сторінок. ISBN 978-966-663-251-0.

«Піщана ріка» протікає у двох вимірах. Дівчинка Татра живе у світі снів, де вона приятелює з добрим Хароном, вічно п’яною Марушкою, Зеленюком та людиноптахами; і в реальному світі, де вона їздить на літо до бабці Афродіти і разом зі своїм другом Михаськом перетворює дитячу гру в Робін Гуда на справжнє полювання. А в цей час в «дорослому» світі відбуваються свої, але зовсім інші історії.

Галина Логінова – кандидат філософських наук, письменниця. За свою повістю «Піщана ріка» у 2001 році отримала найпрестижнішу премію для молодих українських письменників «Смолоскип». Це була єдина перша премія «Смолоскипа» за прозу, більше в цій категорії першої премії не вручалось, були лише другі й треті премії. Після захисту дисертації Галина, одночасно з написанням прози для дорослих, пише дитячі казки, одна з яких – «Казка про Данилка та Чорну Жабу» – отримала першу премію фестивалю сучасної літератури «Просто так».


Леонід Кононович
«Повернення»
Львів, Кальварія, 2008, вид. 2-е, змін. Серія «Повернення»
М’яка палітурка, 128 сторінок. ISBN 978-966-663-250-3.

Друге, доповнене видання книжки, до якої увійшли новела «Повернення», мікророман «Зимова казка» та новела-есе «Дерево». Психоделічна проза у якій переплелися проблеми самоідентифікації особистості, втраченого зв’язку поколінь, пошуки змісту у буденності.
Це екзистенційна проза Леоніда Кононовича, писана ним ще в середині 80-х років, яку відмовлялись видавати у ті часи. Тому перший раз книжка цієї прози побачила світ лише у 2004 році (новела «Повернення», мікророман «Зимова казка»). Радіо-п’єса за книжкою мала великий успіх у радіослухачів і кілька разів на їх замовлення повторювалась на українському радіо.


Еміль Нелліґан
«Макабричний бенкет»
Львів, Кальварія, 2008.
М’яка палітурка, 144 сторінки. ISBN 978-966-663-271-8. Переклад з французької Євгенії Кононенко.

У себе на батьківщині, у Квебеку, Еміль Нелліґан вважається поетом номер один, національним поетом, хоча його доробок становить лише 196 поезій, які він написав у віці від 16 до 19 років. Там його творчість вивчають у середній школі, а в університетах про нього пишуть дослідження. До цієї збірки увійшли 60 найвідоміших поезій Еміля Нелліґана. Більшість із них українською мовою перекладено вперше.

Вільгельм Ґенацино
«Парасолька на цей день»
Львів, Кальварія, 2008.
М’яка палітурка, 128 сторінок. ISBN 978-966-663-272-5. З німецької переклала Ольга Сидор.

Головний герой роману отримує гроші за те, що носить черевики відомих фірм, а потім пише звіти про свої відчуття. Йому доводиться багато ходити... А коли багато ходиш і голова твоя не переобтяжена нічим, мимоволі починаєш уважно дивитись навсібіч і часто помічаєш у повсякденних речах неочевидне.

Шанувальники Харукі Муракамі, Ерленда Лу та Мішеля Уельбека отримають справжнє задоволення від цього роману.

Вільгельм Ґенацино – журналіст, письменник, автор есе, оповідань, радіоп’єс і більше десяти романів. Він – лауреат багатьох літературних премій, у тому й Великої літературної премії Баварської академії мистецтв (1998) та найпрестижнішої літературної премії Німеччини – премії ім. Георга Бюхнера (2004).

Ричард Дж. Еванс
«На захист історії»
Львів, Кальварія, 2008.
М’яка палітурка, 296 сторінок. ISBN 978-966-663-264-0. З англійської переклав Віктор Дмитрук.

Ця книжка призначена, передовсім, для істориків-науковців.

«На захист історії» зосереджується на питанні про те, як ми визначаємо такі речі, як істина й об’єктивність, і як досягаємо їх, яким би різновидом історії ми не займалися. Ці проблеми залишаються однаковими незалежно від того, чи йдеться про науково-популярні роботи для широкої публіки поза академічними колами, чи про академічні дослідження професійних істориків.

Ричард Дж. ЕВАНС – відомий британський історик, член Королівського Літературного та Королівського Історичного Товариств, професор сучасної історії Кембриджського Університету. Відомий, передовсім, своїми дослідженнями з історії Німеччини, він також займається історіографією та методологією історії. За свої праці Еванс отримав більше десяти наукових і літературних відзнак.


Адам Загаєвський
«У чужій красі»
Львів, Кальварія, 2008. Очікується.
М’яка палітурка, 296 сторінок. З польської переклав Віктор Дмитрук.

Збірка міні-есеїв «У чужій красі» – це філософічне осмислення-рефлексії Автора його подорожей та читань лекцій в Європі. Загаєвський пише про Краків і Париж, про міста свого дитинства та містичні міста його «центральноєвропейської» освіти, про Ніцше, Юнга, Вруно Шульца та Готфріда Бенна, а також про загрози, які наше суспільство несе для життя духовного, про парадокси, коли створюється все більше й більше інформаційних ЗМІ, але існує все й менше інформації, вартої уваги, а також про багато інших проблем, які є критичним у нашому сучасному житті.

Адам Загаєвський – один з найвідоміших на сьогодні польських поетів. Прозаїк, есеїст. Лауреат багатьох престижних літературних нагород, претендент на Нобелівську премію 2007 року. Народився у Львові. Зараз проживає у Кракові, Ньюстоні та Парижі. Його вірші, проза й есеї перекладені англійською, німецькою, іспанською, каталонською, шведською, словацькою та іншими мовами.