Тетяна Винокурова-СадиченкоМиISBN: 9789666632701Класифікатор: Українська художня література. Проза К-сть сторінок: 160 «Ми» — це історія про справжню дружбу, про реальних людей і про майже реальні події. Історія про довгі пошуки жовтих слонів та залізних драконів і про дива, що трапляються на кожному кроці. Це просто історія про життя з усіма його негараздами, вадами, витівками і чарівними казками. Роман «Ми» вміщує в собі дві вікові експозиції. На початку роману її герої — троє хлопців та дівчина — підлітки, які відпочивають в селі та кожен у свій спосіб відкривають для себе світ, пізнаючи цінність життя та людських стосунків. Саме це літо і це село згодом стане для них тим місцем, до якого й буде спрямоване їхнє «вічне повернення». В другій експозиції ті ж герої — вже дорослі люди, що в той чи інший спосіб прилаштувались до реальності, але не полишаючи спроб вийти за її межі, прорватися до чогось більш значущого. Саме через ставлення до цієї грані буденного та вкрай незвичного авторка вибудовує характери своїх персонажів від «спонтанного містика» Михася через «духовидця» Ріната та свою героїню – вічну шукачку Ілону до «свідомого скептика» Аскольда. Ці чотири головні персонажі повісті утворюють цілісний спектр ставлень до вказаної межі. Основна сюжетна лінія оповіді — втрата й пошуки головною героїнею свого коханого хлопця — могла б слугувати основою для якого-небудь пригодницько-детективно-амурної історії. Втім виявляється, що реальною й більш насиченою основою повісті є зовсім не ця історія. Наприкінці сама героїня визнає, що процес пошуків став для неї значно важливішим за результат, і їй би хотілося, аби ці пригоди та спілкування ніколи не закінчувались. Так авторка, «захопивши» читача авантюрним сюжетом, вдало переносить його увагу зовсім в іншому напрямку, а саме в бік своєрідної «переоцінки всіх цінностей». Через авантюрно-пригодницьку тканину, легкий стиль письма прозирає зовсім небанальне питання: а що можливе у цьому житті окрім просто-життя, роботи, заробляння грошей, тобто повсякденності? Любов? Дружба? Порозуміння без слів? Очікування дива, котре може трапитись кожної миті, а може не трапитись ніколи? А може часом людина дійсно здатна ризикнути всіми своїми успіхами та надбаннями заради того, аби хоч на мить повернутися у те підліткове літо, коли увесь світ здавався великим і яскравим? Зрештою життя персонажів таки змінюється, і їм таки вдається повернутись до свого вогнища. Як і буває зазвичай вони знайшли зовсім не те, що шукали. Шукали якогось примарного коханця Ілони, а знайшли... одне одного, а це чогось-таки вартує. |