Марина Меднікова

Книжки що вийшли у Кальварії
Тю!
Терористка
Крутая плюс, або терористка-2

Марина Меднікова – кіноредактор, сценарист, письменниця. Працювала головним редактором творчого об’єднання «Дебют» на кіностудії ім. О.П.Довженка, з якого вийшла нова хвиля українських кінорежисерів: Олесь Янчук, Андрій Дончик, Галина Шигаєва, Олександр Ігнатуша, Віктор Приходько, Володимир Дяченко, Дмитро Томашпольський та інші. На телебаченні була головним редактором відділу кіновиробництва телевізійного каналу «1+1», а потім – редактором і сценаристом кінокомпанії Star Media.
Авторка книжок: «ТЮ!», «Зірка, або Терористка», «Крутая плюс, або Терористка-2», «Смерть олігарха».
Сценарист телевізійних серіалів і художніх фільмів: «Без права на помилование» (2009, Росія, Україна), «Держи меня крепче» (2007, Росія, Україна) - розробка сюжету, «Чужие тайны» (2007, Росія, Україна) – за мотивами романів Марини Меднікової, «Сестры по крови» (2006, Україна, Росія) – розробка ідеї та сюжету, Мертвый, живой, опасный (2006, Україна), Рассмешить Бога (2006, Россия), «Две стороны одной Анны» тощо.

Меднікова про себе
Ім'я — Марина, характер відповідний: сьогодні штиль порозуміння з собою і світом, завтра — шторм емоцій (але море врешті решт усе врівноважує).
Вік — достатній для того, аби зрозуміти куди воно йде, що робити, хто винний, і дати всьому тому раду.
Почала писати — у минулому столітті, коли працювала головним редактором творчого об'єднання «Дебют» на кіностудії ім. О.П.Довженка. Не друкувалася, бо не могла відповісти собі — навіщо. Мабуть, чекала, доки перетнуться орбіти з «Кальварією». Перетнулися, обидві сторони дістають задоволення від процесу і від результату, хіба того замало?
Оприлюднено — кіноповість «Ой!» у часописі «Київ», роман-фрістайл з елементами аерофотозйомки «Тю!» у видавництві «Кальварія», має нагороди всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Терористка» та кіносценарій «Смерть олігарха».
Пишуться (не наврочмо!) — роман «Терористка-2» й заключна частина трилогії (під поки що секретною назвою), започаткованої романами «Ой!» та «Тю!».
Живе — у двох світах, як у сполучних посудинах: київське перетікає в сільське, сільське — в київське. Вправляється з Інтернетом, сапкою й граблями. Поєднує названі світи ветеран автобудування жовтий підтоптаний «москалик» на ймення Рудик, він задоволений своєю водійкою, як і водійка ним, хоча й воліла б, аби менше ламався.
Вірує — прояви Бога вбачає на кожному кроці. Хто б інший розфарбував крильця комашини, що її навіть у мікроскоп не видно, у стонадцять кольорів? Хіба не чудо, що з манюнього зернятка вилуплюються морква й цибуля, й не переплутають, кому звідки виростати? А чи не диво, що новонароджене, невідпорної чарівності, порося вже знає, з якого саме смочка мами-льохи харчуватиметься, і смокче лише з нього?
З канонічного сонму шанує Почаївську Божу Матір, не зрушить автом з місця, не приказавши: «Божа Мати, Пресвятая Богородиця, Ти — попереду, я — позаду, як з Тобою, так і зі мною, амінь!»
Любить — собак, сина, чоловіка і все, що цвіте, росте й живе, окрім комарів і мишей, та й — коли геть знахабніють й навалою окупуть хату (вимагаю рівних прав з природою, я ж до них у гнізда не лізу!).
Втішається — спілкуванням з собаками, яких звуть Антін і Лада, а ще споглядати, як облаштовується у саморобній шпаківні родина шпаків. Це — корвалол і валідол. Шпачиха торбичить соломинки на гніздо, а шпак вилискує чорним аж чорним фраком на гілці, руки в боки, фью-фью, мовляв, буття прекрасне, ставтеся до нього веселіше, не беріть кепського в голову, живіть у кайф.
Не любить — всіх, хто навально окупує; важку фізичну роботу; безгрошів'я; каструлі; побут; заварювати чай; вдосвіта прокидатися; коли роблять боляче тваринам.
Мрія — залюбки жила б за накресленою шпаком програмою.
Улюблені письменники — Рабле з «Гаргантюа» і Вольтер з «Кандідом», неперевершені постмодерністи. З українського — словник Грінченка і Микола Лукаш, Бог мови.
Позитивні риси — почуття гумору.
Негативні риси — почуття гумору.
Життєві пріоритети — здоров'я і сякі-такі гроші, які б допомогли роздивитися світ довкола.