новини : Репліка

2016-03-04

Навіщо в романі притчі?

Валентин Терлецький розповів про те, як писався його роман «Кілька років зими» та що шукати у притчах, які з’являються в книзі:

«Кілька років зими» писався де в чому інтуїтивно, навпомацки. Так, як я люблю взагалі писати: коли сідаєш за стіл і занурюєшся в процес з головою — у текст, у події роману, і вони самі несуть твою уяву ген за обрій реальності, у недосяжні світи, в які не поринути так просто, наприклад, посеред робочого дня чи просто десь на вулиці. Коли через втому я виринав з цього творчого забуття, виявлялося, що написане геть відрізняється від попереднього задуму, а сюжет пішов зовсім не за планом. Звісно, що я маю свій внутрішній план роману, який пишу. З цього, як правило, починаю роботу над кожним новим текстом. Але тут починається найцікавіше — у моменти найвищого творчого екстазу вже не я веду текст і твір, а він веде мою уяву, підштовхує мене до нових відкриттів, дає несподівані можливості, підказує неочікувані повороти і колізії. Цей стан я найбільше люблю — стан повної відчуженості, якогось майже містичного забуття, творчої навіженості, коли вже не зрозуміти, де справжня реальність — у цьому тексті, чи за вікном. На жаль, це не може тривати вічно. Доводиться повертатися, знову ставати звичайною людиною, яка має певні соціальні обов’язки і зв’язки, і яка повинна виконувати якісь життєві функції. Під час роботи на цим романом я кілька разів входив у такий стан. Саме ці дні були найпродуктивніші, я писав по вісім-десять годин на добу, встигаючи за цей час створити по вісім-десять сторінок тексту. Зазвичай, це стосувалося основної сюжетної лінії, бо притчі створювалися взагалі незрозумілим для мене чином.

Як я вже писав раніше, у притчах закладено певний потаємний зміст. Вони — одне ціле, ніби роман в романі. По-перше, це філософські речі, в яких я спробував з’ясувати власне розуміння життя і взагалі сенсу буття, як я це відчуваю. Така собі моя особиста концепція світобудови, хай як би це голосно не звучало. По-друге, це різноголоса розповідь про потаємний світ, що живе в кожному з нас і водночас всіх нас оточує. Те, що кожен з нас шукає протягом свого земного шляху — мудрість, любов, віру, надію, дружбу, смисл. І, нарешті, ці притчі — своєрідний пазл, який читачеві доведеться скласти протягом читання роману. Це певна гра — квест, який треба пройти і розгадати. Мандрівка архетипами, що уособлюють наші життєві та духовні пошуки — Ворота, Маяк, Вітряк, Міст, Дім. Вони у кожного індивідуальні, але й спільні водночас. Куди заведе читача ця гра — то вже справа його особиста, я лише розставив певні дороговкази. Читайте уважно, слідкуйте за деталями, і не бійтеся відпускати свою уяву в мандрівку тими далекими світами, про які намагаються розповісти герої книги.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій